«Я ПОДОЛАВ ЩЕ ОДИН ЖИТТЄВИЙ БАР’ЄР»
— Іване Ярославовичу, останніми роками ви мало знімаєтеся, зате перемогли на останніх виборах і стали депутатом Верховної Ради. Тяжко було на виборах?
— Останніми роками я дійсно мало знімався. І не тому, що хороший чи поганий, але кіно — то лотерея, і цей щасливий квиток ти отримуєш чи не отримуєш. Ми знаємо багато прикладів чудових акторів, які по 15 років були в простої і чекали свого часу. Це не означає, що людина в цей час не працює, не думає, не дихає, не страждає. Але я пішов у депутати зовсім не тому.
Спочатку пропозицію балотуватися сприйняв як гру, фінал якої мене зовсім не турбував. Я не страждав і не нервував. Але під час виборчої кампанії, коли я побачив, якими брудними методами вона ведеться, часто людьми з жахливою репутацією, то зрозумів: повинен перемогти з тим, щоб прийти до Верховної Ради і спробувати щось змінити. У мене з’явився той самий азарт, що завжди направлений на перемогу. Не скажу, що це було легко: в мене стріляли, підкуповували охорону (яка виникла спонтанно), залякували, оббріхували. У місцевості, де я обирався, моїм суперником була людина, яка мала в своїх руках всю виконавчу владу і досить активно користувалася цією обставиною. Але я переміг. Тому що не йшов по списку, а вибрав для себе набагато складніший шлях. І від цього дістав велике задоволення, тому що подолав ще один життєвий бар’єр.
— Що ж далі?
— Скажу чесно, це новий етап в моєму житті, можливо, ще не зовсім для мене зрозумілий. Я б сказав, що це період становлення.
— Чи реально, враховуючи нинішній склад Верховної Ради, щось змінити в державній політиці в галузі культури, і зокрема кіно?
— Мені здається, що і сьогодні в вищих щаблях влади є люди, саме існування яких і існування культури — це паралелі, які ніколи не перетнуться. З цього все починається. Тому скінчується все гарними бесідами з області мрій. Повинні прийти нові політики, яким болить Україна. Політики, що знають: не економіка, а культура — первинна. Адже культурна людина — це те ж саме, що людина глибоко віруюча. Вона дотримується християнських заповідей і не буде, скажімо, красти. Елементарно!
«ПОДАТКИ Є СЬОГОДНІ ПРИВОДОМ ДЛЯ МОРАЛЬНОГО І ФІНАНСОВОГО ТЕРОРУ»
— Для вас найближча тема — кіно. А воно в Україні, як відомо, практично не знімається. Чи будете ви у Раді лобіювати закони, що могли б допомогти відродженню цієї індустрії?
— Що стосується кіно, то ясно, що у цій індустрії можна заробляти дуже великі гроші. На жаль, наші бізнесмени поки що не розуміють, що у цьому бізнесі не може бути прибутків відразу чи на другий день. Наші російські браття це засвоїли і знімають кіно — хай і не завжди добре, але таке, що дає прибуток. Там уже є ринок кіно, і на зароблені гроші можна створювати нові картини.
— Можливо, для бізнесменів потрібно створювати інші умови співпраці — наприклад, більш пільгову систему податків?
— Податки — ще одна тема для серйозного обговорення. Наша податкова система взагалі є сьогодні приводом для морального і фінансового терору. Стосовно кіно ситуація взагалі абсурдна: ще тільки йде підготовчий період, починаються зйомки, а з вас вже беруть податки. А повинні вони братися, коли продукт готовий. Це маразм, по-другому тут не скажеш. Вважаю, що це диверсія не тільки проти кіно, а й проти держави.
— Сподіваюся, тут замішана не «жидо-масонська» рука?
— (З посмішкою). Зрозуміло, ні. Але вважаю такі речі антидержавною акцією, і про це потрібно кричати.
— Цього року в Україні знялося кілька серіалів і фільмів, зокрема картини Юрія Іллєнка «Мазепа», яка ще до прем’єри визвала в пресі багато дискусій... Хотілося б почути вашу думку.
— Стосовно фільму Іллєнка вважаю, що він ганебний для України. Юрій Герасимович дуже любить публічно говорити про особисту геніальність. Це дивно. Після смерті визначать, хто яким був. В його активі гарні картини: «Білий птах з чорною ознакою», символом якого став покійний Іван Миколайчук, та «Тіні забутих предків». Зате я бачив передостанній фільм «Аве Марія», знятий за участю Іллєнка... Це просто не мистецтво. Іллєнко заявляв, що «Мазепа» — національне кіно. Тоді чому він так довго не показував фільм українцям, а спершу повіз картину до німців у Берлін?
— Ваші прогнози на 2003-й? Чи зміниться ситуація в українському кіно?
— Мені не хочеться ідеалізувати ситуацію, та й підстав для цього немає — у нас є проблеми не тільки законотворчого, але й професійного характеру: немає гарних сценаристів, режисери перебувають у деякій розгубленості, не зовсім розуміючи, — про що знімати, продовжується розвал Національної кіностудії... Але в нас продовжує зберігатися величезний потенціал талановитих акторів, які могли б працювати і скласти честь і славу Україні. Тому ситуацію потрібно міняти докорінно і як можна швидше.
