Що в ньому доброго? Антреприза дає акторам і режисерові можливість реалізувати свої творчі амбіції, спробувати довести, що в рідних пенатах їх недооцінили, плюс заробити якусь «копієчку». «Шоуменівський» кістяк склали актори Російської драми та Театру ім. І. Франка, а п’єсу Ануя Ю. Кочевенко пропонував поставити ще чотири роки тому, але її так і не вдалося «пробити» на франківській сцені. Забігаючи наперед, можна погодитися з дирекцією — пуста річ, і репертуар не прикрасить.
Про що ж вистава? Цю сучасну версію на ануївський сюжет поставлено як мюзикл. Вона оповідає про поета графа Орніфля (Лесь Задніпровський), який поступово з творця перетворився на ремісника, що складає римовані тексти й куплети для театру-кабаре. Його життя — балаган. Орніфль — поважний, часом кумедний. Заводить інтрижки направо й наліво, грішить і не кається, підставляє друзів. Лише вірна секретарка Сюпо (Людмила Смородіна), засліплена коханням до патрона стара діва, продовжує в Орніфлі бачити великого поета. Героїня акторки — ексцентрична «кикимора». Заради цієї ролі красуня Смородіна спотворила себе до невпізнання: мінімум косметики, карикатурна «дулька» на голові, на носі страшні окуляри. Кумедний незграбний Фабріс — незаконнонароджений нащадок Орніфля (Назар Задніпровський), який вирішив убити батька, покарати його за зганьблену честь матері. Щоправда, пістолет виявляється незарядженим. Зомлілому татусеві синок-медик, який недовчився, був змушений надати першу допомогу. Цей серцевий напад у Орніфля — перше нагадування героєві: в житті за все доводиться платити...
Бенефісна роль у Ольги Сумської (Графиня, дружина Орніфля). Для акторки повна свобода: канкан і танго танцює, арії з опер співає, по-німецьки і по-французьки монологи читає. Але це швидше вставні, досить ефектні номери, ніж єдине дійство. Публіку, яка дрімала, періодично будив оркестр «Оболонь». Грали голосно, до дзвону у вухах, навіть заглушаючи спів акторів. Музиканти, очевидно, звикли виступати на майданах, а в невеликій залі такі децибели зовсім недоречні. Три години тягнулися дуже повільно. Сюжет, гра — буксують. Тому після перерви частина глядачів полишила свої крісла і, не дочекавшись фіналу, пішла додому. І це на прем’єрі, де більше половини залу займали родичі, друзі та колеги акторів, які зайняті у постановці. У Києві «зірки» планують дати ще три вистави, а далі, за планами організаторів, — гастролі по Україні. На жаль, замість обіцяного «справжнього мистецтва» нам запропонували балаган, поганеньку оперетку. Хоча замість антрепризних «трьох табуреток» і виставили канапу, рояль і арфу, але від цього постановка анітрохи не виграла. Глядачі побачили рядову халтурку, в якій беруть участь розкручені імена і — не більше!
