Позаторішні закиди на адресу організаторів міжнародного фестивалю академічної та сучасної музики «Фарботони» про неефективність проведення такого масштабного дійства в провінційному містечку виявилися безпідставними. Цього року в третьому фестивалі взяли участь п’ять композиторів, сім колективів, 40 солістів. Серед них — народні та заслужені артисти України, молоді віртуози й зовсім юні таланти. Президент фестивалю композитор Іван Тараненко вважає, що наступного року представництво буде ще потужнішим. Це свого роду данина осердю української культури, його людям. Впродовж чотирьох травневих днів музика в Каневі звучала по десять годин на добу. «Чи не забагато?» — запитую в Івана Тараненка.
— Щодня відбувалося в середньому чотири концерти дві — дві з половиною години кожен. Зрештою, сенс не в арифметиці. А в стані слухачів — мешканців провінційного містечка: вчителів, наметових продавців, лікарів, чиновників, безробітних, дітей, — який ми змінюємо на кращий. Ще на підході до концертної зали вони думали про марнотне, були заклопотані чи навіть злі. І от лунають перші акорди — й очі канівців світліють. Чого вартий такий факт: під час нинішнього фестивалю жителі районного містечка мали змогу вперше за останні сто років послухали «живцем» справжню оперу? Не арію чи окремий фрагмент, а всю — від початку до кінця — оригінальну оперу Дмитра Бортнянського «Сокіл». І де? На Чернечій горі! А ще канівці першими в Україні почули «Андалуські сцени» Джузеппе Туріна, сюїту з балету Олександра Глазунова «Пори року», тріо для фортепіано, флейти та фагота, написане моїм наставником, народним артистом України Геннадієм Лятошенком на мій твір «Сім янголів з трубами». Цю прем’єру показав інтернаціональний дует у складі ірландця Дермота Данна (баян) та португальця Луїша Андраде (віолончель). У хлопців вельми напружений графік: вони щойно повернулися з фестивалю в Польщі, де отримали першу премію. А після Канева їх чекає конкурс у Німеччині. До речі, цей оригінальний дует народився на торішніх «Фарботонах». Я умисне менше акцентую увагу на знаменитостях: співачці Ніні Матвієнко та гітаристові Енверові Ізмайлову, бандуристці Ларисі Дедюх та композиторці Лесі Дичко, скрипалеві Вадимові Борисову та піаністові Юрію Коту. Їхній шлях широкий і ясний. А от молодим та зовсім юним учасникам, сподіваюся, саме «сусідство» із вищепереліченими метрами відкриє дорогу до успіху.
У рамках фестивалю ми плануємо вже наступного року провести конкурс для молодих музикантів. Серед найближчих завдань — заснування благодійного фонду «Фарботони», звідки можна було б фінансувати й саму організацію конкурсу, і призовий фонд. Гадаю, наші сьогоднішні партнери — компанія «Трансроуд груп», яка вдруге виступає генеральним спонсором «Фарботонів», — і тут не залишаться осторонь.
Під час фестивалю відбулася безкоштовна передача старовинного роялю, що досі належав родині відомого композитора Михайла Скорульського, у володіння музею Т. Шевченка. Його подарувала онука композитора, директор меморіального музею М. Лисенка в Києві Роксана Скорульська. За всю історію музею це перший рояль. За словами Івана Тараненка, котрий тут же виконав на 105-річному інструменті імпровізацію, рояль функціональний і йому цілком під силу оживити найчарівніші мелодії, зокрема, й на слова Великого Кобзаря.
