І хоч останній публічно вибачився перед громадськістю і спортсменами за негарні вчинки своїх колег і обіцяв найближчим часом здійснити ряд перетворень, цього, схоже, недостатньо. Багато хто цими днями замислюється над питанням: наскільки глибоко вкорінилася корупція в олімпійському русі, і чи зможуть його керівні органи самореформуватися. Кілька британських газет всебічно висвітлюють розслідування причетності до хабарництва ще трьох впливових посадовців МОК — Луї Геранду Ндія iз Кот-д’Івуару, Кім Юн Йона з Південної Кореї, який, до речі, є вірогідним претендентом на майбутнє президентство, та Віталія Смирнова з Росії.
З останнім в одній з них з’явилося навіть інтерв’ю, де Смирнов наголосив, що протягом всієї історії МОК з морально-етичних мотивів з нього виключили тільки двох осіб. Адже, по суті, тільки в останнє десятиріччя загострилася конкуренція між містами за право проведення зимових і літніх iгор. Раніше такого не було. Наприклад, 1976 року суперничали тільки Москва, Монреаль і Лос-Анджелес — тоді виграв Монреаль. Потім сперечалися Москва і Лос-Анджелес, які з інтервалом в чотири роки прийняли у себе олімпіади. А от коли прибутки від всесвітніх спортивних форумів стали великими, вірогідні претенденти на їх проведення заходилися шукати різних підходів до членів МОК. Отут і з’явилися зловживання у вигляді отримання великих сум, різні земельні афери тощо. Тож проблема очищення комітету від загребущих діячів визріла давно і сьогодні розв’язується. Тим більше, що Самаранч цими днями вживає всіх заходів, щоби змінити і спростити всю систему визначення місця проведення олімпіад. Щоб менше було витрат, не друкували рекламних книг, не влаштовували виставок. Все це буде вирішене в березні на черговій сесії МОК, після якої з’явиться комбінована комісія, члени якої, не беручи участі в голосуванні вестимуть «питання про організаторів iгор».
Погляд Віталія Смирнова, з якого ще не повністю знято обвинувачення у причетності до гучного скандалу, можна було б назвати оптимістичним, коли не брати до уваги те, що він особа все-таки зацікавлена. І мало хто з незалежних оглядачів поділяє його спокій і незворушність, вважаючи, що головна вада МОК у відсутності демократії, гласності та підзвітності. Звідси походять і зловживання.
А ось що каже відомий британський журналіст Ендрю Дженікс, який ще 1992 року опублікував книгу «Володарі кілець», де наводив факти корупції в МОК. А дещо пізніше написав ще одну, навівши чимало фактів непорядності верхівки цього органу. Зокрема, він зазначив: «Я був шокований тим, що Самаранч був міністром спорту у фашистському уряді диктатора Франко 1975 року, а сьогодні ця людина очолює міжнародний олімпійський рух, — для всіх нас улюблені олімпійські ігри. Далі гірше: членів МОК ніхто не вибирає, їх особисто призначає Самаранч. Ось і виходить, що цим прекрасним починанням керує група дідів правих переконань. Зростання комерціалізації вже виявило себе на Олімпіаді 1984 року в Лос-Анджелесі. Щоб не розгубити спонсорів, комітет «заплющував очі» на вжиття заборонених допінгових препаратів, і були приховані 9 випадків позитивних результатів аналізів. Інакше це принизило б цінність олімпійських iгор у таких гігантів, як фірми «Кока-Кола», «Кодак», «Панасонік», американської телекомпанії NBC та інших. А спортсмени показували високі результати, ставили рекорди, що приваблювало телебачення, а воно в свою чергу залучало спонсорів, тобто йшли великі внески в скарбницю МОК. Зауважу, не на розвиток великого спорту, а саме в скарбницю МОК. Відтак, по її суті, я вважаю цю організацію корумпованою і без нинішніх дарунків, пов’язаних з вибором місця проведення Ігор».
Як же все-таки стають її членами? В енциклопедичному словнику з фізкультури і спорту написано так: «Згідно із статутом його члени добираються самим МОК». А ось у недавній статті американської газети «Нью-Йорк Таймс» повідомлялося, що чіткої процедури для цього не існує. Жменька членів МОК — це президенти міжнародних федерацій у різних видах спорту і ті, хто успішно зарекомендував себе, працюючи в оргкомітеті олімпійських ігор. А от ізраїльтянина Алекса Гелабі зробили членом МОК за те, що він допоміг американському каналові NBC у переговорах щодо прав на трансляцію гри. Чому Самаранч взяв до себе Шаміля Тарпіщева, незрозуміло. Хіба за те, що той був особистим тренером президента Єльцина з тенісу, а пізніше — міністром спорту.
Єдині вибори таємним голосуванням проводяться до виконкому МОК, і обирають туди на 4 роки. До виконкому входять президент, чотири віце-президенти і десять членів, які керують роботою МОК між сесіями. За минулі п’ять років Самаранч збільшив кількість членів МОК до 42 осіб. Крім спортивних адміністраторів серед них є бізнесмени, адвокати, чотири генерали з Африки і навіть дочка королеви Великої Британії принцеса Анна. Всі вони — формально добровольці, ніхто, включно до самого президента, не отримує платні — витрачають гроші, пов’язані тільки з олімпійською роботою. Багато хто вважає цю структуру сильно зашкарублою. Як сказав один із членів МОК, який пішов у відставку, ця організація завжди виглядала як анахронізм, а її співробітники нагадують кардиналів у Ватікані — уряди змінюються, але це на них ніяк не відбивається. І, схоже, цього встановленого порядку у вельмишановному МОК найближчим часом не змінити.
