Сьогодні в столичному кінотеатрі «Київ» іспанським фільмом «Каміно» відкрився другий «Фестиваль Європейського Кіно». На першому єврофестивалі торік було представлено 13 фільмів. Цього разу в проекті (незмінний організатор — прокатна компанія «Артхауз Трафік») беруть участь уже 22 країни: Болгарія, Чехія, Данія, Німеччина, Ірландія, Греція, Іспанія, Франція, Італія, Литва, Люксембург, Угорщина, Нідерланди, Португалія, Румунія, Словенія, Фінляндія, Швеція, Великобританія, Словаччина, Туреччина й, у тому числі, Україна. Таку різноманітну програму європейського кіно наш глядач побачить уперше. Всі фільми, що важливо, демонструватимуться з англійськими й українськими субтитрами.
Перше, що впадає у вічі: частину фільмів так чи інакше присвячено війні. Так, чеський «Тобрук» (режисер Вацлав Маргоул, 2008) оповідає про поневіряння двадцятирічного хлопця, що вирушив восени 1941 року воювати до Північної Африки як доброволець. Данський «Флейм і Ситрон» (Оле Крістіан Мадсен, 2008) знято за реальними подіями про двох молодих людей, що боролися супроти фашистської окупації в складі нечисленного данського Опору. «Непокірні» (Ніколас Стейл, 2009, Люксембург) — також про життя часів німецької окупації. А ось фінський «Кордон 1918» (Лаурі Тьорхьонен, 2007) — про наслідки вже Першої світової війни, яка у свою чергу вилилася в радянсько-фінський конфлікт 1918 року.
Є в програмі фестивалю й романи виховання — вищезазначений «Каміно», «Вир» (Литва, 2009), «Витівка» (Петер Гардош, Угорщина, 2009), і суміш комедії з мелодрамою «Усе це кохання» (Нідерланди, 2007), і родинні драми — «Світ великий, а порятунок очікує за рогом» (Болгарія, 2009), «Щасливий, як ніколи», Німеччина, 2009), «Підніми голову» (Італія, 2009).
Утім, серед всієї сюжетної різноманітності хочеться виділити декілька картин.
У португальській історико-політичній драмі «Капітани квітня» (2000) передусім привертає увагу особа режисера. Марія де Медейруш відома як акторка (дебютувала як кіноактриса в п'ятнадцятирічному віці). Усі, хто бачив «Кримінальне чтиво» Квентіна Тарантіно, мають пам'ятати Марію по виразному епізоду, у якому вона зіграла подружку боксера (у виконанні Брюса Вілліса), що кинув виклик гангстерам. Вона також знімалася у Франції в Шанталь Акерман, у США — у Філіпа Кауфмана, у Канаді — у Ѓая Меддіна, у Португалії — у Мануела Олівейри, в Іспанії — у Біѓаса Луни, виступала як співачка. «Капітани квітня» — її повнометражний режисерський дебют, присвячений ключовій події новітньої португальської історії — «Революції гвоздик» 25 квітня 1974 року. Цього дня було повалена найдовшу фашистську диктатуру у світі, яка панувала в Португалії майже 50 років. Цей фільм — данина пам'яті всім офіцерам, які, переживши жахливі колоніальні війни, бачачи тяжке становище, до якого країну довела диктатура, наважилися ступити на єдино можливий шлях — революцію.
«Літні канікули» (2008) цікаві вже країною виробництва. Румунія останніми роками стала батьківщиною унікального кінематографічного феномену, давши світові плеяду вельми талановитих режисерів, що підкорили найпрестижніші європейські фестивалі. Раду Мунтян — один з яскравих представників румунської «нової хвилі». Переказ сюжету фільму — доросла, сімейна людина під час відпочинку на курорті зустрічає своїх найліпших шкільних друзів і несподівано починає переоцінювати своє життя — мало дає для розуміння всієї історії, адже, як завжди в румунському кіно, тут важливі напівтони, атмосфера, непридатні для переказу деталі.
Експериментальний і ексцентричний характер носить «Інсталяція кохання» (Майя Вейс, Словенія, 2009), яку організатори фестивалю охарактеризували як «химерну й божевільну сатиру, сконструйовану, як фільм у фільмі у фільмі».
«Незабутні моменти» (Ян Труель, Швеція, 2008) було відзначено номінаціями на премії «Оскар» і «Золотий глобус». Це драма в берѓманівському дусі, де в сюжет родинних стосунків уплітаються роздуми про природу мистецтва.
Німецький режисер Олівер Гіршбіѓель прославився як автор захопливого трилера «Експеримент», а також військової драми «Бункер» про останні дні рейху. Свою нову картину «П'ять хвилин раю» (2009) Гіршбіѓель зняв у Великобританії за сценарієм, заснованим (як і попередні фільми) на реальних подіях. 1975 року 17-річний хлопець Алістер Літтл, активіст Добровольчих Сил Ольстера, застрелив 19-річного Джима Ѓріффіна в його власному будинку. Свідком убивства став молодший Джимів брат — Джо Ѓріффін. Тридцять років опісля, реабілітований і перевихований Алістер виходить із в'язниці, а Джо як і раніше несе тягар злочину, свідком якого йому довелося стати. Погодившись брати участь у телепередачі, творці якої хочуть улаштувати їхнє примирення в прямому ефірі, двоє чоловіків уперше зустрінуться віч-на-віч не лише один з одним, але й із власним болем, ненавистю і жадобою помсти. Фільм одзначено призом за найкращу режисуру і премією сценаристів на впливовому фестивалі незалежного кіно «Санденс».
Нарешті, особливо приємно, що Україна представлена у фестивальній програмі вельми гідно: «Мелодією для катеринки» видатного вітчизняного режисера Кіри Муратової. У тих, хто ще не бачив це складне, але талановите кіно, є можливість це зробити.
«Фестиваль Європейського Кіно» проходитиме в Києві з 10 по 16 червня в кінотеатрах «Київ» та «Кінопанорама» й у Львові з 17 по 23 червня в «Палаці Мистецтв на Коперніка 17» та кінотеатрі «Кінопалац»; окремі покази відбудуться в Херсоні та Маріуполі.
