30 вересня в Національній опері України даватимуть оперу «Турандот» Дж. Пуччіні, виставою диригуватиме американка Керрі-Лінн Вілсон.
Не секрет, що в оперно-балетному та симфонічному мистецтві вподовж кількох століть склалася традиція, що за пультом стоять виключно чоловіки. Тільки зрідка жінкам вдається зламати цей дивовижний, як на наш час, професійний стереотип. На пальцях двох рук можна перерахувати сучасних жінок-диригентів. До них належить і Керрі-Лінн Вілсон, яка зробила, незважаючи на свій досить молодий вік, блискучу виконавську кар'єру, має у доробку найскладніші твори світової класики, працює з найславнішими оперними і симфонічними оркестрами і в найвідоміших театрах США, Канади, багатьох країн Європи.
Керрі-Лінн почала займатися музикою з трьох років. Її батько-видатний канадський музичний педагог, бабуся по батькові Тельма Вілсон — відома піаністка, сестра Тіффані — співачка… Спочатку Керрі-Лінн опанувала гру на фортепіано, згодом на скрипці і флейті. Вищу музичну освіту вона отримала у знаменитій Джуліардській музичній школі. Сценічний дебют Вілсон відбувся на сцені Карнегі холу, де вона виступала як переможець конкурсу флейтистів.
Уже сформованим музикантом-інструменталістом, зваживши всі «за» і «проти», вона вирішила стати оперно-балетним і симфонічним диригентом, усвідомлюючи, як нелегко доведеться пробиватися у диригентську корпорацію, повністю окуповану чоловіками. Музична обдарованість юної канадійки не залишилася непоміченою. Навчаючись у видатного диригента і педагога Отто-Вернера Мюллера, працювала асистентом Клаудіо Аббадо на Зальцбурзькому музичному фестивалі. П'ятнадцять років тому Керрі-Лінн Вілсон дебютувала з програмою, підготовленою з оркестром Національного центру мистецтв Канади. Дебют беззастережно був вдалим. Молодого маестро запрошують до співпраці відомі колективи — Монреальський симфонічний оркестр, симфонічні оркестри в Торонто і Нью-Джерсі, камерний оркестр міста Сент-Пол. Вілсон — перша жінка-диригент, яка стала за пульт славетного оркестру Гевандхауз Лейпцигської опери, який має понад двохсотлітню історію. Керрі-Лінн симфонічне диригування поєднала з найскладнішим у музичному виконавстві оперним. Саме в Лейпцигській опері вона диригувала «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні. Під її орудою ця опера була показана й на Пуччінівському фестивалі в Торро-дель-Лаго. Вілсон випала честь відкривати після реставрації театр в італійському місті Анкона виставою «Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті.
У доробку маестро «Севільський цирульник» Дж. Россіні, «Отелло», «Аїда» Дж. Верді, «Тоска», «Богема» Дж. Пуччіні, «Норма» В. Беллiні, якими вона диригувала в Римі, Ніцці, Турині, Роттердамі, Флоренції, Відні, Більбао… Ще ширша географія її виступів із симфонічними програмами — Монреаль, Лос-Анджелес, Сан-Франциско, Флоренції, Афінах, Торонто, Каракасі… Кілька років тому Керрі-Лінн Вілсон переїхала до Нью-Йорка.
І ось зустріч iз київськими любителями оперного мистецтва. Для маестро — це особлива подія. Як призналася диригент, її коріння з України (бабуся Оксана Олійник родом із Чернівецького краю, переїхала до Канади наприкінці тридцятих років ХХ ст.). Від бабусі Керрі- Лінн почула не одну українську пісню, й зараз дуже жалкує, що не вивчила українську мову, якою бабуся часто говорить і дотепер із своїми земляками. У Чернівцях живуть бабусині родичі, якi пишаються, що Керрі-Лінн диригуватиме виставою Київської опери.
Після перших репетицій вистави «Турандот» Керрі-Лінн Вілсон розповiла про свої враження від творчого колективу Національної опери України.
— У вас феноменально злагоджений, потужний і талановитий оркестр, — підкреслила диригент. — У мене відпала будь-яка потреба залагоджувати технічні диригентські проблеми. А тому ми з оркестрантами сконцентрувалися на музиці. Хочу відзначити високий професіоналізм кожного оркестранта, творчу ауру колективу. В театрі відчувається, що творче начало в колективі домінує. Те саме можу сказати і про співаків, насамперед про виконавицю головної партії — Турандот — Тетяну Анисимову. Це співачка світового рівня. Гадаю, що я ще не раз матиму щастя диригувати виставами за її участю у різних театрах світу. Для мене Анисимова стала відкриттям насамперед блискучої вокальної школи, яка сформована в Києві. Власне, кожний виконавець в цій виставі — яскрава вокальна особистість. Я маю велику надію на подальшу співпрацю з колективом Національної опери. Мрію здійснити у київському театрі постановку однієї з класичних опер. Можливо, це буде «Манон Леско» Дж. Пуччіні, творчість якого так цікаво, в художньому плані, інтерпретують українські виконавці. Власне, я дуже щаслива, що пробудився мій генетичний код до України і маю можливість доторкнутися до культури народу, звідки походить одна із гілок моєї родини.
