Останні вистави в Театрі на Подолі «Дивакуватий Журден» М. Булгакова, «Дядя Ваня» А. Чехова, постановки Віталія Малахова в інших київських театрах — вигідно відрізняються від багатьох прем'єр уважним і чуйним режисерським прочитанням драматургії. Уміє Віталій Юхимович по-своєму побачити класику, але при цьому не ламати текст у корені. В його виставах є де «розгулятися» акторам і над чим задуматися глядачам. Про малаховські роботи сперечаються критики, але ви не зустрінете жодного глядача, який вийде після його вистави байдужим.
— Віталіє Юхимовичу, у вашому рідному Театрі на Подолі зараз готується до випуску вистава «Трактирниця» К. Гольдоні. Це оновлення старої вашої вистави, яка колись користувалася особливим успіхом у глядача?
— Я маю намір відновити дві старі постановки, але в нових редакціях. Це «Трактирниця» К. Гольдоні, яку ми почнемо грати вже в кінці цього місяця, і «Сон у літню ніч» В. Шекспіра. Це будуть зовсім інші вистави, мало схожі на попередні постановки. Якщо у «Сні в літню ніч» було кілька цікавих знахідок, то «Трактирниця» була більше трюковою виставою. Для мене ж зараз більш важлива тонка драматична гра акторів.
Я змінив склад виконавців. Так, у колишній «Трактирниці» грала головну роль моя дружина Ксенія Малахова, а в новій постановці гратиме вже моя дочка. Хочу використати для цієї вистави декорації Данила Лідера, зроблені ним до «Дяді Вані».
— Чи буде відкриття в травні нового приміщення вашого театру, як це було обіцяно, і чи залишать вам сцену в Гостинному дворі?
— Відкриття буде в травні, але за рік. Нині повним ходом йде будівництво нашої нової театральної будівлі, з великою сценою, із залою для глядачів, розрахованою на 350 — 400 місць. Мер Києва Олександр Омельченко особисто стежить за графіком будівництва. Поки що ми з графіка не вибиваємося. Що ж до приміщення в Гостинному дворі, то ми його орендуємо. Я би хотів, щоб воно залишилося за нашим театром, але, наскільки я знаю, на нього претендують інші структури Києва.
— У листопаді минулого року ви відкрили Театральну вітальню на Андріївському узвозі. Яка її доля зараз?
— Мені хотілося, щоб сцена на Андріївському узвозі відкривалася виставою, в якій би брала участь велика частина наших акторів. Тому ми зробили програму, включивши уривки з різних постановок нашого репертуару, а у фіналі вечора показали фрагмент із «Дивакуватого Журдена». Потім відбулася прем'єра «... Журдена», а коли ми її зіграли, виявилося, що майданчик Театральної вітальні замалий для такої великої вистави. Скажу більше, навіть сцена в Гостинному дворі для цієї постановки також мала. Тому у вітальні на Андріївському узвозі ми гратимемо наші камерні вистави, такі як «Контрабас» П. Зюськінда. Ми зараз займаємося створенням репертуару для цього майданчика. Вже домовилися з Олегом Ліпциним, що в березні він розпочне репетиції «Хто боїться Вірджинії Вульф» Е. Олбі.
— Віталіє Юхимовичу, розкажіть, будь ласка, про вистави, які ви ставите в Театрі російської драми ім. Лесі Українки.
— Я зараз ставлю дві вистави. Одна з них по Шекспіру і називається «Весь Шекспір за один вечір», а друга — це спільний проект за п'єсою Керіл Черчил «Кількість, або Всі його сини», який здійснюється спільно з компанією «Світ театрів» і Театром російської драми за підтримки Британської ради.
— Але хіба можна всього Шекспіра вмістити в одну виставу?
— Ця вистава — данина нашому часу. Адже на запитання, що ви знаєте з Шекспіра, люди зазвичай згадують щонайбільше монолог Гамлета «Бути чи не бути», сцену на балконі з «Ромео і Джульєтти», задушення Дездемони в «Отелло» та «Коня! Півцарства за коня!» з «Річарда III». А ситуацію вистави закручено таким чином, що режисера запрошують у театр поставити щось із Шекспіра, що мало б успіх у публіки. Він пропонує поставити з Шекспіра відразу все, що знане і любиме. Для цього й робиться такий собі «мікс» найзнаменитіших шекспірівських сцен, а паралельно актори пробують їх грати в різних жанрах.
В принципі, ще в 70 — 80 хроках, я робив кілька Шекспіріан. Тому мені близький цей матеріал. За основу я взяв п'єсу, написану в 1982 році трьома англійськими літераторами, які в ній експериментували над тим, наскільки можна вкорочувати і перетворювати шекспірівський текст, щоб при цьому сюжет залишався зрозумілим глядачу. Але оскільки п'єса на сьогоднішній день вже дещо застаріла, то, залишаючи найбільш істотні частини — сцени з п'єс Шекспіра, зв'язки між ними, ми зараз дещо переробляємо і додумуємо разом з акторами. Тобто експериментуємо на репетиціях. Знаєте, жартівне прочитання класики знімає павутину і дозволяє по- новому поглянути на шекспірівський текст.
У виставі беруть участь Олександр Бондаренко і Сергій Озіряний, які по черзі грають роль шотландця, який приїхав до Києва на Майдан у період помаранчевої революції та застряв у наметовому містечку. Наш герой свято ставиться до питань революції. Він прагне зробити революцію в театрі. Віктор Сарайкін грає такого Актора-Акторича, Віктор Алдошин — директора театру, який, з одного боку, піклується про касу, а з другого — прагне не зламати традиції та не уславитися модерністом. Анатолій Гетьманський грає режисера, тобто практично мене. У виставі зайнято трьох студентів Національного університету театру, кіно і телебачення (клас Михайла Юрійовича Рєзніковича). Вони зіграють людей із залу. Сюжет забавний і закручений.
— А про що вистава, яку ви ставите з компанією «Світ театрів»? Чи гратиме там Анатолій Хостікоєв?
— «Кількість, або Всі його сини» — це фантастичний твір відомого драматурга Керіл Черчил, який у 2002 році був визнаний найкращою англійською п'єсою. У п'єсі йдеться про 52-літнього вченого. Він займається модною нині темою — клонуванням. За тридцять років виявилося, що в лікарні замість одного сина з пробірки зробили двадцять клонів... Насправді це дуже трагічна історія. У виставі роль батька виконуватиме Анатолій Хостікоєв, а всіх його синів по черзі гратимуть Георгій Хостікоєв і Володимир Осадчий.
— В цьому році фестиваль «Булгаковські читання» буде продовжено, але цього разу ви беретеся за інший роман письменника — «Білу гвардію».
— Я зараз займаюся відбором вистав і учасників для цього фестивалю. Гадаю, що читання «Білої гвардії» буде тільки частиною майбутнього феста, який також буде присвячений життю і творчості нашого земляка — М. О. Булгакова. Смисл читання полягає не в новому трактуванні, а в тому, що до Києва на три дні зберуться шанувальники спадщини письменника. Звучатимуть булгаковські рядки, звучатимуть розповіді про Михайла Опанасовича як драматурга, письменника, неординарну людину, що жила в дуже непростий час. Ми знову запросимо популярних акторів провідних українських театрів і російських акторів — Олександра Філіпенка, Бориса Хмельницького, Валентина Смєхова, Ігоря Дмитрієва. Чекаємо на гостей із Великої Британії та США.
