У Арт-галереї Українського дому відкрилася персональна виставка молодої київської художниці Тетяни Волошинової. Нинішній її проект називається «ISADORA. Танець». Звільнення від реалій біографії великої танцівниці для «ISADORA. Танець» — умова, ймовірно, обов’язкова. Псевдогрецька туніка, шарф на набережній Ніцци, трагічно загиблі діти, Сергій Есенін — всього цього немає і — в даному випадку — бути не може. Єдина збережена подробиця — синій екран, на фоні якого незмінно відбувалися її виступи; на нинішній виставці синій — колір Айседори. Решта ж — колір, ритм, пластика, дивні, нереальні, але дивовижно чіткі образи, подібні танцю-кружлянню в масці однорога (символа чистоти і самотності, а ще — священної тварини) по вигаданій, як би венеціанській площі Святого Марка. Все це — тому, що Тетяна Волошинова мала на увазі передусім Танець, і її Айседора — не стільки реальна жінка, скільки саме втілення танцю.
«Танець — сам по собі — найтонше мистецтво. Взаємопереплітаються й породжують одне одного лінія, звук, тиша, пустота, хвилина, секунда, політ, нерухомість. Швидкість і повільність. Тканина і крок. Але зображення танцю — одне. Відчуття танцю — інше. Виставка присвячена якраз цій ідеї і цьому відчуттю танцю. Проект являє собою ланцюг роздумів про танець Айседори. В цих роздумах виплавляється образ, метафора. Роботи покликані створювати саме таке почуття: непередаване, можливо, болісне, можливо, окрилююче. Головне — це колір», — говорить художниця. І, можливо, суть усіх її живописних роздумів — недосяжність досконалості .
