Учасники «Козацьких забав» показали відтворене мистецтво стародавніх воїнів, викликавши неймовірне захоплення гостей та відвідувачів. В програмі фестивалю проводилися майстер-класи фахівцями бойового гопака, виступав козацький кінний театр, організовані виставка-ярмарок продуктів бджільництва та виробів народних художніх ремесел, конкурс козацької пісні, а також атракціони для дітей.
Мистецтво бойового гопака — справді захоплююче видовище. Ентузіасти справи доклали всіх зусиль, щоб ця козацька традиція відродилась у наш час, знайшла своїх прихильників та вийшла за рамки національної. Президент Міжнародної федерації бойового гопака, засновник стилю Володимир ПИЛАТ розповів, що мистецтво бойового гопака — справа досить непроста, і, щоб оволодіти його технікою, не досить самого тільки хисту:
— Наполегливим тренуванням передувала кропітка дослідницька робота. Бойовий гопак — це ціла наука, що відтворює одну з доблесних сторінок козацької бойової слави. Людина повинна, перш за все, перейнятися духовною основою та витоками козацьких звичаїв, і тільки тоді їй стане підвладною техніка цих унікальних бойових змагань — мужності та честі.
— Щороку лави майстрів бойового гопака зростають. Майже в кожній області створені осередки, де молодь має змогу долучитися до традицій козацької звитяги. Нині опанувати бойове мистецтво виявляють бажання не тільки хлопці, а й дівчата. Козацькі рої різновікові — від хлопчиків та дівчаток 6—7 років до юнаків та дівчат 16—17 років і старших. Оволодіти цим досить складним мистецтвом зголошується все більше бажаючих. У Фестивалі брали участь близько 160 дітей та 15 інструкторів, які проводили майстер-класи з бойового гопака, — розповів В. Пилат.
Форум проводиться з метою популяризації стародавнього національного виду бойового мистецтва — бойового гопака, залучення всіх верств населення до вивчення та пізнання української культури, створення етнокультурного середовища та організації сімейного свята за кращими українськими традиціями.
Побачити виступи мужніх, вправних козарлюг, і не захопитися цим видовищем просто неможливо. Така техніка — це вам не якийсь хіп-хоп або брейк: їм годі й змагатися з нашим бойовим гопаком. Тому в «шеренги вояків» вишикувалось чимало бажаючих.
Андрій БЕРЛІНСЬКИЙ, ройовий Львівського осередку бойового гопака:
— У нашому рої хлопці віком 7—17 років та одна дівчинка восьми років. Ми опановуємо техніку рукопашного бою та вчимося битися на палицях, шаблях, ціпами та серпами. Хотілося б згодом володіти й іншими видами зброї. Бойовий гопак — це, перш за все, мистецтво захищати себе. Його мета — чесний двобій. Ми вивчаємо традиції українського козацтва та його бойову славу. А, навчившись захищати себе, зможемо стати на захист своєї Батьківщини — України. Вчитися бойовому мистецтву до нас приїжджають діти та підлітки не тільки з нашого регіону, але й з далекого зарубіжжя, зокрема, із Сполучених Штатів Америки, Канади, інших країн.
Олександр ЗАЙЧЕНКО, школа бойового гопака «Патріот», Рівненська область:
— Ми згуртувалися зовсім недавно. Школа заснована в березні 2010 року на честь Дня народження Тараса Шевченка. Наші вихованці поділені на дві групи — старшу й молодшу. За досить короткий час ми змогли досягти значних успіхів. Виступили у Відкритому турнірі з вільного бою та зайняли ІІІ командне місце (м. Рівне), також брали участь у ІІІ Міжнародному фестивалі бойового гопака (м. Рівне) та стали його переможцями. Ставимо собі за мету, щоб наші вихованці розвивалися не тільки фізично, а найперше — духовно. Кожне тренування у нас починається і закінчується молитвою. Читаємо лекції, вивчаємо історію козацтва. Виховуємо людяність, а потім вже — бійцівські якості...
Майорять козацькі шлики серед Співочого поля, наче маківки в житі. Виступають самодіяльні колективи та професійні артисти. Присутні вітали гурт «Вольниця» (м. Київ), виступ Анатолія Паламаренка та Олега Кульчицького (виконавця в стилі classic folk modern), який приїхав зі своєю апаратурою й обладнанням та багатьох інших. На фестивалі відбулася презентація другого доповненого видання книги «Бойовий гопак».
— Усі бажаючі могли вправлятися на шаблях, стріляти з лука. Мали нагоду спробувати виліпити іграшку з глини. Ми передбачили формат сімейного свята в дусі українських традицій. Діти каталися на конях, бавилися на атракціонах — розповів директор фестивалю «Козацькі забави» Микола СЕМЧЕНКО.
Виставка-ярмарок вабив відвідувачів своїм неповторним колоритом та розмаїттям. Вироби народних умільців — це справжні витвори мистецтва: чи то ковальське ремесло, чи гончарство або вироби з дерева. А про вишиванки годі вже й говорити! Дивуєшся, що людські руки здатні створити таку красу. Роботи народних рукомесників — це не просто товари для вжитку. Кожна з них розкриває глибини народного мистецтва, бо несе в собі символіку, що сягає тисячоліть.
Народний майстер Іван ПРИХОДЬКО з села Дударки (Бориспільський р-н, Київська обл.) повідав про своїх диво-птахів та казкових незвичайних коників, вирізьблених з дерева:
— Виготовляю свої вироби з верби, тому що вона має потужну позитивну енергетику . Життєдайну силу підсилює мудре поєднання кольорів, символіка яких сягає часів трипільської культури. Застосування теплих та холодних барв зумовлює фізичний рух (життя) цих птахів-голубів, яких у давні часи підвішували над дитячою колискою, а в сучасній квартирі їх можна розташувати в будь-якому місці — в оселі завжди буде позитивна енергетика. Працюючи з деревом, виробляю свій ритм, розпис, продовжуючи традиції таких видатних майстрів як Марія Приймаченко та Ганна Собачко, яких вважаю своїми вчителями. Казкові коники цікаві не тільки дітям. Вироби випромінюють стільки позитивної енергетики (навіть теплі на дотик), що можуть слугувати оберегом...
Усіх бажаючих частували козацьким кулішем — ритуально-магічною стравою за рецептами з різних регіонів України (засновник і директор Музею козацьких страв Олександр Кочубей). Усього на святі побувало близько 10 тис. осіб, які відпочили душею й перейнялися особливою атмосферою загального піднесення — ще живе лицарство в Україні і жити буде!
