Вони знають не з чуток, що таке морські пригоди, і любов до Батьківщини. Практично двадцять років львівські козаки борознять морські простори на точних копіях «чайок» і рекламують українську культуру далеко за межами нашої держави. Однак у самій Україні вони не завжди знаходять розуміння, регулярно стикаючись iз бюрократією та елементарною неповагою. Але для справжніх моряків — це не привід, щоб падати духом. Цього разу козаки вирішили підкорити Америку і відправилися в похід.
ЗІ СВІТУ ПО НИТЦІ — КОЗАКУ «ЧАЙКА»
Нині львівських козаків інакше, як «досвідченими моряками» не назвеш. Вони, подорожуючи на «чайці» Середземномор’ям, побували в кожній приморській європейській країні, мають у своєму запасі масу цікавих байок... А почалося все з того, що 1991 року члени товариства «Кіш» вирішили відтворити козацьку «чайку». Корабель отримав назву «Пресвята Покрова» і відправився з експедицією до Барселони. Щоправда, козаки добралися до наміченого пункту лише... через десять років. Підкорюючи морські простори Європи, мандрівники зупинялися в різних містах, відкривали численні фестивалі, брали участь і ставали призерами різних регат. А останні кілька років і зовсім не поверталися до України на зимівлю, віддаючи перевагу над холодними українськими зимами теплу й морю Шербурга, Сан-Тропе і Мінорці. Жили просто на кораблі, харчувалися рибою. Хтось робив косметичний ремонт парусників, хтось лагодив будинки. Наприклад, Роман Рось разом із вуличними музикантами грав на скрипці, а в перервах між концертами підстригав евкаліпти.
Але не дивлячись на такий спосіб життя, козаки користувалися великим успіхом у місцевого населення. Одного разу в Афінах, де козаки зупинилися всього на один день, здивований старовинним судном капітан порту арештував «чайку» на три дні... Незабаром на палубі корабля не було відбою від туристів і дітей, яких приводили, як на екскурсію в музей. Не проминув таку подію і мера міста, який особисто вітав козаків.
Якось повертаючись iз чергового походу, козаки вирішили здійснити ще небезпечнішу подорож — через Атлантичний океан. Але в товариства «Кіш» були свої плани на «Пресвяту Покрову». Роману Росю і Мирону Гуменецькому, який чотири роки був капітаном чайки, нічого іншого не залишалося, як побудувати власне судно і втілити задумане самостійно.
Новий корабель повинен був бути довершенішим, максимально швидким і містким. І при цьому залишатися точною копією козацької «чайки», першого військового корабля України XVI століття. Креслень суден, що ходили понад чотириста років тому, природно, не збереглося. Єдиним джерелом інформації стали роздобуті в пітерських музеях детальні описи кораблів.
Спонсорів, які готові були пожертвувати чималу суму для втілення проекту, козакам так і не вдалося знайти. Проте до роботи підключилися численні друзі та знайомі. Хтось приносив із собою матеріали та інструменти для будівництва. Хтось просто не жалів свого часу і годинами длубався над тим, щоб відтворити кожну деталь, що максимально схожа з прототипом. Козаки навіть замовили гармати і ядра на львівській Кераміко-скульптурній фабриці. А на носу корабля встановили голову козака Мамая. Щоправда, «чайку» довелося дещо модернізувати, і встановити електродвигун. Без нього, кажуть козаки, корабель просто в жоден порт не впускали.
ЯК КОЗАКИ НА ГРУЗІЮ ХОДИЛИ
Худо-бідно шедевр козацького кораблебудування закінчили лише через три роки. За цей час козаки оформили свою організацію, як фонд розвитку «Витоки» і запросили в команду продюсера-організатора Юрія Червінського. Випробувати нову «чайку» команда вирішила походом у Грузію.
Із тридцяти ентузіастів, які будували судно, в плавання вiдправилися дванадцять найактивніших. Нестачу досвіду ця команда компенсувала жорсткою дисципліною. «У давні часи козаку було досить не виконати наказ капітана, як він відразу ж опинявся за бортом», — розповідає Юрій Червінський. Можливо, завдяки цьому команда подолала весь шлях з України до Грузії і назад, витримавши п’ятибальний шторм, без неприємних пригод.
ЗАКОНОДАВЧИЙ «ЧАЙКОВАНТАЖ»
На свято з нагоди повернення «Спаса» не з’явився ніхто з представників київської влади... Пізніше за стоянку «чайки», що є сама по собі експонатом, у Балаклавському музеї військової морської історії зажадали плату. «Подібні ситуації виникають досить часто», — розповідає Юрій Червінський. Але справжні проблеми в козаків з’явилися, коли вони оголосили про свої наміри перетнути Атлантичний океан. Річ у тім, що для суден, які залишають українську акваторію, існує цілий реєстр правил, норм і стандартів. Доки козаки плавали в Чорному морі, на невідповідність «чайки» цим нормам закривали очі. Але відпустити судно в Атлантичну експедицію чиновники відмовилися навідріз. Більше того, виявилося, що корабель узагалі не можна випускати з порту. До речі, через цей демарш козаки пропустили регату Atlantic Race Cruise. Шанс розплутати бюрократичну плутанину з’явився минулого року під час параду військово-морських сил у Севастополі. Тоді на борт «Спаса» піднявся Президент Віктор Ющенко. Йому сподобалися ідеї козаків, і він обіцяв всіляко сприяти їм. У результаті була створена робоча група з п’яти різних міністерств, яка повинна знайти вихід із цієї ситуації.
...Нині з висоти власного досвіду козаки зрозуміли, чому під час походів їм практично не зустрічалися кораблі в українських водах. «Ця самотність була ще жахливішою, ніж будь-який шторм. Україна — морська держава з потенціалом. Але судна не люблять до нас заходити через заплутану систему й незрозумілі закони», — зазначив Юрій.
АТЛАНТИЧНІ ПОНЕВІРЯННЯ
— Є свідчення, що наші предки подорожували не тільки Чорним морем, але й Середземним. Ми хочемо перевірити, чи могли вони піти далі — до океану, — ділиться Юрій Червінський. Вихід «Спаса» відбувся з острова Хортиця. Потім українці побувають у Франції на фестивалі старовинних кораблів, а далі через Канарські острови, Барбадос, Кубу, Ямайку доберуться в кінцевий пункт прямування — Чикаго. Проект «Козацька Атлантика» займе понад рік. Увесь цей час моряки будуть під пильним спостереженням телекамер, і згодом стануть героями документального фільму. За попередніми підрахунками, атлантична експедиція козаків обійдеться в півмільйона доларів.
— Ми хочемо створити єдину асоціацію історичних кораблів України, і зайнятися будівництвом нових «чайок», — підкреслив Юрій Червінський. Чи то жартома, чи серйозно козаки розповідають про свою мрію — побудувати якнайбільше «чайок». Щоб український флот, як у козацькі часи, виходив у море в складі 300 суден.
