Роздав свої нагороди рейтинг «Книга року», що існує під керівництвом головреда «Книжник-ревю» Костянтина Родика і під патронатом Анатолія Толстоухова (президента Фонду сприяння розвитку мистецтв) п’ятий рік. Це не єдина книжкова номінація в Україні, але саме «Книга року» намагається помітити видання українською мовою й надати іміджеву підтримку українському книговидавцеві.
Уже назви номінацій тішать слух і підкреслюють особливі стосунки зі словом організаторів. «Красне письменство» — сучасна українська проза, «Минувшина» — історія, «Політлікнеп» — суспільствознавство, «Обрії» — науково-популярна література, «Софія» — філософські роботи, «Голоси» — поезія і т.ін. Експерти для кожної рубрики свої і відображають не лише коло знайомих організаторів, а й певною мірою громадську думку. Писемна братія була неабияк здивована, коли замість прес-релізів роздали вишукане видання на крейдяному папері «Український best» з рецензіями на книжки, що потрапили на конкурс. Хоча це й не дає уявлення про книжки, зате аргументує прийняте рішення про нагороди.
Головну інтригу припасли на кінець церемонії, де в престижній номінації «Красне письменство» змагалися такі корифеї слова, як О. Забужко («Сестро, сестро»); Ю. Андрухович («Дванадцять обручів»); перша, але відразу визнана як прорив у сучасній українській прозі книга Ю. Макарова «Культурний шар». У ситуації нелегкого вибору несподівано перемогла «інтелектуальна провокація вищої якості» Ю. Віничука «Мальва Ланда». Книжку не рекомендується читати «ідейно цнотливим старим дівам» через велику кількість еротики (зокрема й на обкладинці), а також гидливим співгромадянам, оскільки місце дії — смітник.
Інша номінація, де конкуренція була особливо сильною, — «Дитяче свято». Око із задоволенням милувалося барвистими, мов писанки, книжками «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Махаону» й інших видавництв. У новому для себе жанрі виступили директор видавництва «Факт» Л. Фінкельштейн з пустотливим задачником з математики й А. Курков «Пригоди пустомеликів та інші історії». Був і всесвітній бестселер про Гаррі Поттера, і дитячий класик Григорій Остер. А перемогла добра казка М. Савки «чи є у бабуїна бабуся?» львівського видавництва «Старого Лева».
Для політично підготовлених читачів «Дня» два слова про номінації «Політлікнеп», куди, наприклад, увійшла книжка «капіталістичного єретика» Джозефа Стігліца «Глобалізація і її тягар», що перебуває на вістрі світової економічної дискусії (лауреат Нобелівської премії регулярно друкується в нашій газеті в проекті «Синдикат»). А перевагу віддали «Роздумам над зневаженим століттям» Р. Конквеста (він відомий в Україні як автор «Жнив скорботи» про Голодомор 1932-1933 років). Напевно, більшість експертів розділяють ідею цієї праці про те, що найкращий порятунок від світового катаклізму — розвиток громадянського суспільства. Вже з наповнення цієї номінації можна помітити, що в розпорядженні українського читача — бестселери світової громадської думки.
Переможці в інших розділах, як правило, цікаві тим, що подарували Україні новий погляд на звичні речі (М. Рябчук «Дві України: реальні кордони, віртуальні війни») або звернули увагу на досі невідомі пласти історії та етнографії, як у першому досвіді реконструкції одягу часів скіфів «Український літопис одягу», т.1. З. Васіної.
І нарешті, про саму церемонію нагородження в Колонному залі філармонії, яка здивувала присутніх непрофесіоналізмом ведучих. А більшу частину часу зайняли специфічні номери- перформенс любительської театральної студії «Дах» з виключно похмурими, навіть безнадійними інтонаціями. Молоді люди в чорному одягу із задоволенням самореалізовувалися, а глядачі, нудьгуючи в очікуванні оголошення наступної номінації, проходили випробування на вірність українській книжці. Напевно, у схожій ситуації один з авторів «Книжки року» Є. Чикаленко ще на початку ХХ ст. сказав: «Українські заходи тривають довго, зате нудно».
Але не будемо прискіпуватися до деталей. Головними героями свята читачів були й залишаються видання, що стали подіями.
