Третього лютого відбулося нагородження лауреатів літературної премії «ЛітАкцент року», заснованої інтернет-виданням «ЛітАкцент». Експертна група цієї премії протягом року, поквартально відстежує досягнення та невдачі українських письменників і в підсумку визначає переможців у трьох номінаціях: художня література, літературознавство та антипремія «Золота булька» за несправджені очікування і провали письменників.
Розпочав нагородження головний редактор «ЛітАкценту», постійний автор «Дня», професор Володимир ПАНЧЕНКО. Слушно передчуваючи суперечливу реакцію на оголошення переможців, хоч би хто ними виявився, він почав із застереження:
— Кожен рейтинг чи премія, звичайно, не може претендувати на абсолютну істину. Це лише один із можливих поглядів, а істина перебуває на перетині різних бачень.
Переможцем у номінації «Художня література», володарем диплома і п’яти тисяч гривень виявився Юрій ЩЕРБАК зі своєю книжкою «Час смертохристів» (видавництво «Ярославів Вал»). Це своєрідна антиутопія, присвячена похмурому уявному кінцю ХХІ століття.
Сам письменник, коментуючи нагородження, не цурався публіцистичних застережень:
— Не чекав цієї премії, взагалі я вперше беру участь у такій церемонії. У моїй книжці кожен зможе знайти для себе щось своє. Дуже важливими в «Часі смертохристів» є елементи абсурду, сюрреалізму, бо я вважаю, що такий спосіб письма — єдино можливий реалізм щодо сучасного абсурдного світу, в якому викривлені людські почуття, гідність. Не хочеться, щоб наші нащадки побачили те життя, яке насувається. Адже справді починається, умовно кажучи, новий світ. Нещодавня «війна» з приводу сайта ex.ua в українському Інтернеті це засвідчила — відтепер комп’ютерними атаками можна заблокувати життя цілої країни! Я вважаю, головне, щоб у цих нових умовах ми зберігали вічні істини — добро, милосердя, співчуття.
Крім Юрія Щербака, до «короткого списку» художньої літератури потрапили також «Хронос» Тараса Антиповича та «Underword» Іздрика.
Але ще більше емоцій викликала антипремія «Золота булька» — «Лексикон інтимних міст» Юрія Андруховича (видавництво Meridian Czernowitz). Це гучне рішення прокоментувала Тетяна ТРОФИМЕНКО:
— Юрій Андрухович — прекрасний і талановитий письменник сучасності. Він може все — навіть написати подорожні нотатки на 600 сторінок. На мою думку, прочитати це можуть лише його фанати, а українська література чекала від нього значно більшого, роману, який дорівнював би його першим книжкам. Саме порівняння очікувань і результату й дало бульку.
«Булька» для Андруховича багато в кого викликала несприйняття. В Інтернеті вже з’явилася ціла низка їдких коментарів. Зате, здається, не спричинилася до особливих пристрастей номінація «Літературознавство». У ній мирно перемогла Лариса МІРОШНИЧЕНКО з текстологічним дослідженням «Леся Українка: життя і тексти» (видавництво «Смолоскип»).
Сама дослідниця теж «порекламувала» текстологію:
— Рукописний текст — це явище, якому я не перестаю дивуватись і присвячую всю свою працю. Що ж до архіву Лесі Українки, якому присвячена ця книжка, то він — колосальний скарб, який дедалі наближатиме її творчість до нас. Взагалі, рукопис — це багатошарове мислення письменника, зв’язок його думки й руки. І те, що може зникнути в комп’ютері, ніколи не пропадає на письмі.
Із врученням «літакцентівських» відзнак, здається, закінчується зимовий сезон літературних премій. З одного боку, вони — привід ще раз нагадати про те чи інше видання, з іншого — не забуваймо: головне все-таки текст, а не регалії.
