Недавно цей заклад відзначив третю річницю від дня заснування. Нині це одна із найбільш модерних, європейського рівня галерей Одеси, яка відома широкою географією своїх контактів, популяризацією як класики ХХ ст., так і сучасного актуального мистецтва. Представлені твори придбані переважно на аукціонах і всі є власністю галереї.
Основу колекції складають роботи корифеїв львівського живопису Романа Сельського (1903—1990) та його талановитого учня Володимира Патика (нар. 1929 р.). Серед решти полотна таких яскравих живописців, як Маргіт Райх-Сельської (1903—1980), Михайла Мороза (1904—1992), Олекси Сміх-Шатковського (1908—1973), Карла Зверинського (1923—1997), наших сучасників Любомира Медвідя, Миколи Андрущенка, Дмитра Парути. Окремо можна виділити полотно одного з найстарших серед уславлених львівських митців Антона Манастирського (1878—1969), який, як і Олекса Новаківський та Іван Труш, стояв у витоків львівської школи.
Мистецтво львів’ян приваблює своєю вишуканістю, загальною високою культурою, декоративністю й самоцінністю живопису, сміливістю формальних експериментів на пленері. Представлено творчий доробок митців кількох поколінь, талант яких шліфувався десятиліттями в різних художніх школах Львова, Кракова, Відня і Парижа. Експозиція дозволяє скласти досить виразне уявлення про феномен «львівської школи». Зазначу, що не так часто одесити можуть бачити кращі роботи галицьких майстрів.
Звертає на себе увагу певна подібність мистецьких тенденцій у деяких львівських і одеських художників. Справді, якщо абстрагуватися, то можна знайти певну спільність у розумінні природи кольору, наприклад, у львів’янина Володимира Патика і одесита Адольфа Лози (1931—2004). Їх зближує інтенсивність форсовано взятого кольору, його потужна енергетичність і мажорність письма. Пояснення цього, на мою думку, слід шукати як у темпераменті художників, так і в їхній орієнтації на європейську, перш за все французьку, школу, в органічному поєднанні її здобутків з місцевими традиціями. Звичайно, найбільш «французьким» серед представлених мистців є Роман Сельський, у творчості якого переплелися живописні принципи імпресіонізму, фовізму, групи Набі. А навчався він, як відомо, спершу у Львові та Кракові, а згодом у школі Ф. Леже, де, доречно сказати, у ті часи бували П. Пікассо, П. Мондріан, Ле Корбюзьє та інші авангардисти.
Галерея NТ-Арт не вперше проводить виставки митців певних живописних шкіл України. Крім настійно пропагованої одеської (південної) школи, пам’ятною є чудова виставка закарпатського малярства саме в її завершеному, класичному складі. Не став винятком і даний проект — це також енциклопедичні імена, більшість із яких свого часу отримали офіційне визнання. Отже, певною мірою це вже ретроспекція.
