Наталка Кузьменко робить мотанки з різного матеріалу: тканина, папір, трава, дерево, солома, глина, пластик і навіть звичайнісіньке кукурудзиння у руках майстрині перетворюється на ляльок. Проте найбільше до вподоби їй працювати із льоном, бавовною чи зі старовинним домотканим полотном.
Мотанки робили в Україні здавна. Використовували старі вишивані рушники, непотрібні клаптики тканини (при потребі їх фарбували природними барвниками — соком шовковиці, відваром кори дуба, бузиною, кропивою...). Замість обличчя у такої лялі завжди був хрест — древній оберіг, що має потужну захисну силу.
— Брала бабця все, що в скрині знаходила, та й крутила. Інколи так хочеться потримати в руках тих ляльок, що їх ще Марко Грушевський досліджував, розмотати акуратно, щоб побачити, що там всередині, як вони зроблені-змотані, — зізнається Наталка Кузьменко.
Перш ніж починати робити ляльку, вона розкладає на столі все необхідне — клаптики тканини різного розміру та кольору і нитки. Майстриня ретельно добирає кольори вишивок на сорочці, візерунок запаски, ляхівочки, хустку, вінок... І весь час акцентує увагу на тому, щоб не було «циганщини». Каже, що любить мінімалізм у кольорі та формі, прагне, щоб лялькам була притаманна делікатна толерантність. Для початку бере білу тканинку — чисте, намолене полотно. Кладе великий моток ниток у глиняний горщик і крутить голівку лялечки.
— Чим цікава ця робота — сама символіка підсилюється думкою, що ниточка не обрізається, поки дитинка вся не народиться, поки лялька не скрутиться. Це символ безкінечності нашого життя-буття. Так само хрестик робиться, так само робиться вся накрутка, а ця основна нитка йде і йде, поки повністю лялька вже вся не скручена і не готова. Як пуповинка, коли дитина народжується, — пояснює майстриня.
Для того, щоб зробити хрест, пані Наталя бере чорну і червону ниточки. Але білу при цьому не обрізає. Робота з кількома нитками відразу — це її професійна знахідка. Попередню нитку закріплює наступним колом, пальчиком притримує, петельку одну за одну зачіпає і знов прикручує — як у плетінні. Лінія очей може бути на дві-три ниточки більшою, щоб була чіткіша. І бажано, щоб вертикальна лінія на хресті була зверху, тоді лінія носа дуже чітка. Ще важливо, щоб хрест був нижче від центру, щоб лишалася частинка, на яку можемо головний убір надягати.
Нерідко ляльок-мотанок роблять із великими грудьми. Такі собі еротичні моделі. Але їх краще робити як подарунок мамі, яка щойно народила дитинку, щоб молоко прибувало. Бо така лялька діє як замовляння. Над нею навіть читають певні молитви.
Одяг — простий, але вишуканий. Ляхівочка і спідня сорочечка вузенькі, а вже наміточка — пишненька. Далі — корсетка. Їх могло бути дві чи навіть три, бо не було в простій сім’ї жупана, як хотілось би. Ще оперізує ляльку поясом, одягає власноруч зроблене й випалене в печі намисто. На голівку — віночок.
«Тільки народилася, а вже фотомодель!» — сміється майстриня, спостерігаючи, як щойно змотана лялька «позує» перед об’єктивом. Насправді за один присід ляльку-мотанку важко зробити. Інколи на таку справу у майстрині йдуть тижні. Якщо щось десь не так, доводиться перемотувати. І так безліч разів, поки не вийде гарненька ляля. У цьому майстриня прискіплива і дуже вимоглива до себе. Власне, вимогливість виявляється у всьому. Пригадує, як організовувала персональну виставку:
— У залі поставила невеличкий вітрячок, який мав крутитися за сонцем. Але щось не вийшло, і вітряк почав крутитися в інший бік. Я була шокована! Попросила людей не пускати в зал, переставила там усе, відремонтувала вітряк, бо все має бути так, як задумано, як у природі! Щоб крутився на зростання, на розцвітання, а не навпаки. До речі, той вітрячок дуже сподобався одному маленькому хлопчикові. Я тоді для малят робила майстер-клас, після якого вони мені ставили запитання. І ось цей хлопчик каже, що в нього є технічне питання. Що ж таке може бути технічне? Я ж уже все показала. А в нього ще така лялька вийшла — хрест сповзав постійно... Коли це він питає: «А чого у вас вітряк крутиться?». Отакої! Вітряк зацікавив більше, ніж ляльки! Довелося зізнаватися, що там всередині батарейки, — сміється пані Наталя.
