Якщо при перегляді політичних ток-шоу налаштувати свою мозкову «оптику» максимально критично, то серед потоку популізму все ж можливо виокремити, по-перше, тенденції, по-друге, характери, а по-третє, наміри. Це найперша перевага прямого ефіру. І цей наш із вами козир навіть найартистичніші з політиків поки що не перекрили. Черговий етап протистояння між Секретаріатом Президента й урядом не оминає випуски новин і шпальти газет. А щоп’ятниці маємо унікальну нагоду відчувати «ефект присутності» — завдяки прямим ефірам, де кожна з ворогуючих сторін так чи інакше проявляє себе.
6 лютого в «Свободі слова на Інтері» було дві, можна сказати, сенсації.
Першу озвучив уповноважений Президента з питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський: вперше в історії України до Москви таємно спрямували делегацію Міністерства закордонних справ, «аби домовлятися за спеціальний кредит... питання отримання кредитів від Російської Федерації пов’язується з ратифікацією договору про «нульовий варіант«». Звичайно, таке звинувачення потребувало коментарів. У студії «Інтера» уповноважених підвердити чи спростувати ці звинувачення не виявилося. «Пустушками» були коментарі з цього приводу Валентини Семенюк-Самсоненко й Віктора Януковича, а єдиний присутній на «Свободі» член фракції БЮТ Сергій Соболєв до того часу вже залишив програму. Сам Кабмін відреагував на сигнали з Секретаріату Президента уже наступного дня. І знову в своєму не надто толерантному дусі. Щоправда, цього разу вже не прем’єр-міністр власною персоною, а управління у зв’язках із засобами масової інформації вдалося до особистих образ, не просто спростувавши заяви Богдана Соколовського, а назвавши їх «хворобливими». Доки управління у зв’язках із засобами масової інформації ставило діагнози, з’ясувалося, що переговори з Москвою таки були... І дискусії щодо «нульового варанту» стали однією із топ-тем у ЗМІ.
Друга сенсація «Свободи на Інтері» пов’язана з незвичним амплуа, в якому виступив того вечора Віктор Янукович. Стабільний і непорушний, як скеля, він постійно говорив про безлад і беззаконня, в якому винен нині чинний уряд, демонстрував графіки, цифри й таблички. Але не просто так. Лідер «Партії регіонів» щедро приправляв сухі економічні звинувачення театральними паралелями («І цей театр абсурду, він сьогодні став реаліями нашого життя»). А це навряд чи його стиль. Остаточно завоював публіку Янукович анекдотом. Мовчазна реакція публіки на гумор регіонала не злякала «політика-скелю». І він розповів ще один анекдот, який знову наштовхнувся на глуху стіну мовчання аудиторії... Не до сміху.
Ведучі Андрій Данилевич і Юлія Литвиненко постійно нагадували, що серед присутніх у студії немає жодного урядовця. Тим часом як канал розраховував побачити чи не повний склад чинного уряду в студії. І ще у четвер бадьоро повідомляв, що «вперше у політичній історії країни» запросив до ефіру команду Тимошенко й команду Януковича, «аби з’ясувати «чого не зробили перші та що пропонують другі», тобто ( як розуміємо ми з вами і своєю критичною «оптикою») влаштувати обмін ляпасами. Віктор Янукович на запрошення телеканалу у студії з’явився. А от Юлія Тимошенко проігнорувала «Свободу». Мабуть, наступного разу вона з’явиться тут, коли для «Інтера» нарешті знайдуться «нормальні інвестори».
Тим часом ведучі «Свободи» робили вигляд, що модерована ними програма — це єдиний шанс для країни, який через Юлію Володимирівну ми безнадійно втратили: «А сьогодні вперше в політичній історії України міг відбутися діалог між представниками двох урядів: міністрами чинного уряду Юлії Тимошенко та міністрами опозиційного уряду Віктора Януковича. Це була б унікальна нагода для громадян України почути від перших осіб, яким чином врятувати державний бюджет, хто і як буде виправляти ситуацію в промисловості й банківському секторі, як уникнути масових звільнень».
Попри прямі включення зі Львова (де страйкують автомобілісти) та Херсона (де робітники захопили машинобудівний завод), заполітизованості «Свободі» уникнути не вдалося. А суспільство вже давно цікавить воно саме, а не окремі персони його «вершків». Суспільство хоче висловлюватися, а на нього просто не реагують. Як от Валерій Баранов (блок Литвина) абсолютно не реагував на глядачів, що тягнули руки — не за подачкою від держави, а за законним правом на висловлення своєї думки. Періодичні вкраплення «гласу народу» не рятують «бочку дьогтю». Грішить політиками «за абонементами» і «Шустер Live». Рідко випадають п’ятниці, коли ТРК «Україна» радує глядачів відсутностю пустослів’я. Однак цього разу репліки Нестора Шуфрича отримали своє з боку Арсенія Яценюка — давно заслужену зневажливу реакцію. А Леоніда Кравчука обеззброїв «доганою» регіонал Олександр Єфремов, мовляв, перший президент повинен бути арбітром, а не обстоювати інтереси конкретної політичної сили. Натомість включення з Херсону «Шустеру Live» вдалося краще, переконливіше й потужніше, ніж «Свободі». Безумовно, виграшним було і запрошення міських голів Львова, Борисполя, Кременчука, Миколаєва й Вінниці, які виявилися значно прогресивнішими за багатьох центральних політиків. Зрештою, вони літають не так високо, як гості «першого ешелону», зате з «регіональної» висоти суспільство і його проблеми помітні краще. Мери була цікаві передусім своїм людським темпераментом, їм було що сказати.
«День» поцікавився враженнями мерів Вінниці та Борисполя від участі в суспільно-політичних ток-шоу на центральних телеканалах. Нас цікавило наскільки спілкуваня між політиками в межах цих ефірів, на думку міських голів, можна вважати конструктивним?
— Безумовно, публічні дискусії політиків потрібні. Однак, на жаль, зазвичай вони переходять у формат з’ясування стосунків, а не конструктивного діалогу, спрямованого на конкретний результат, який би з’являвся у вигляді реформ, законопроектів й т. ін., — уточнює вінницький міський голова Володимир Гройсман, який, між іншим, запропонував усім українським мерам залишатися безпартійними. — До останнього часу до участі у таких дискусіях представники органів місцевого самоврядування не запрошувались. І лише нещодавно така можливість з’явилась. Чим це пояснюється, мабуть, краще запитувати у телевізійників. Але сам факт того, що органи влади на місцях тепер мають можливість публічно висловлюватись з найбільш наболілих питань, які ставлять люди,— на мою думку, є надзвичайно позитивним моментом.
— Важливі питання на ток-шоу вирішуватись не можуть в принципі — вони вирішуються в діловій атмосфері й у тиші кабінету, — вважає мер Борисполя Анатолій Федорчук, який також був гостем «Шустер Live» минулої п’ятниці. — А українські телевізійні ток-шоу — це ні що інше, як обливання брудом однією політичною силою іншої. Проте людям від цього краще не стає. Якби було бажання розв’язати проблему, це робилось би не на тлі екранів телевізорів. В Борисполі є своє місцеве телебачення, але дискутуємо ми на погоджувальних радах або проводимо робочі наради. Більшість питань можна з’ясувати в робочому порядку — це дає більший ефект і забирає менше часу.
Ще один суттєвий регіональний момент стосується вже безпосередньо телевізійників. Можливо, час від часу столичним редакціям варто було б запозичити не таку прогресивну, але дуже потрібну регіональну телевізійну манеру: увага не так до політики, як до повсякденного життя суспільства.
— Регіональне телебачення значно менше цікавиться політичними перепетіями, — розповідає пан Гройсман. — Натомість воно концентрується на питаннях повсякденного життя людей: це дороги, якими вони пересуваються по місту; транспортне забезпечення жителів міста; садочки та школи, де навчаються їхні діти; якість медичного обслуговування у лікарнях й т. ін. Тобто весь спектр питань життєзабезпечення мешканців великих і малих міст.
Хоча мерам українських міст було доволі некомфортно в цій «бочці дьогтю», їхня поява в ефірі дала зрозуміти, що столична політична тусовка їм програє. І якщо редакції програм не обмежаться одноразовим запрошенням в ефір п’яти мерів, а шукатимуть альтернативу політикам із телеабонементами, то саме за телевізійниками залишиться заслуга «відкриття списків» і створення конкурентного середовища серед політиків. Принаймні на телеекрані.