Вчені готові визнати, що в тварин і людей схожа анатомія та фізіологія, але багато хто не хоче погодитися з тим, що емоційні й особисті риси також мають схожість. «Деякі вважають, що це завдає чергового удару по особливому статусу людей», — каже розробник «собачого» тесту Сем Гослінг з Університету Техаса. Багато хто вважає, що власники тварин наділяють їх власними особистісними рисами, а характеру як такого тварини не мають. Але Гослінг стверджує, що риси характеру розвиваються в тварин у процесі еволюції так само, як і фізичні особливості. Для доказу цього і було створено тест.
Гослінг попросив власників собак оцінити своїх вихованців за чотирма особовими параметрами. З’ясувалося, що риси, які зустрічаються й у людей, мають позитивні та негативні значення. Наприклад, собака може бути енергійним або лінивим. Іншими параметрами були лагідність — агресивність, тривожність — спокій та розумність — нерозумність. Пізніше люди, які не знайомі з тваринами, спостерігали в парку, як собаки виконують поставлені завдання, й оцінювали їх за тими самими параметрами. Наприклад, тривожність оцінювали за реакцією собаки, який бачить, що господар іде з іншим псом. Здатність видобути сховані ласощі з-під кришки характеризувала показник розуму.
Тестування пройшли 78 собак. Загалом у власників і сторонніх не було розбіжностей стосовно особистості собаки. На думку Гослінга, це дає підстави припустити, що особистість собаки реально існує. Встановлено також, що особистісні особливості варіюються в межах однієї породи: наприклад, не всі пітбулі агресивні, не всі сетери лагідні. Гослінг вирішив вивчити собак, оскільки їх тримають дома багато людей, крім того, їхня поведінка від природи різноманітна. Але модифіковані версії його тесту ефективні для інших видів, наприклад, для лабораторних пацюків і мишей.
Фахівець із поведінки тварин Джон Бредшоу з Університету Брістоля вважає тест Гослінга грунтовним, але попереджує, що він базується на суб’єктивних визначеннях особистісних рис. «Різні люди по- різному визначають, наприклад, що таке сором’язливість», — каже він. Об’єктивніші тести — наприклад, час, протягом якого тварина оговтується після пережитого переляку, — на його думку, дозволять точніше оцінити риси характеру. Такі методики існують, але на їхнє проведення потрібно багато часу, зазначає Гослінг. Поки що ніхто не об’єднав ці об’єктивні тести у метод комплексного аналізу особистості тварини.
