«Ти?!», нова виставка мистецької групи «Р. Е. П.» («революційний експериментальний простір» — так вони себе назвали, бо, власне, і створилися прямо під час подій на Майдані у 2004 р.), що відкрилася в київській галереї «Цех», стала в певному сенсі несподіванкою. Адже пройшло вже досить часу після закінчення бурхливого «резиденційного» сидіння молодих художників-«репівців» під дахом Центру сучасного мистецтва на Контрактовій площі. Після того група не ініційовувала жодного спільного проекту. Навпаки, дедалі більша кількість індивідуальних виставок учасників «Р. Е. П.» надавала вагомі підстави говорити про остаточне припинення існування цієї, безперечно, яскравої формації.
І ось — раптом.
Безумовно, за всіма ознаками це саме «Р. Е. П.»-експозиція. Чорно-біла за кольорами, мінімалістська за естетикою, чітка за формою, радикальна за змістом. Відвідувачів зустрічає зображення перста, що вказує просто на них, пересічних громадян, що прийшли всього лише насолодитися мистецтвом. Поруч — довжелезне полотно, що відтворює Майдан, заповнений велелюдною демонстрацією. Гасла, що тримає намальований люд, зрозумілі й близькі багатьом, в тому числі митцям, які з цим стикалися неодноразово: «Я українець, мені нічого не треба», «А меня можешь нарисовать?», «Я теж так можу», «Высосано из пальца», «Навоз культури на поля України», «Художники, у вас брудні душі». Третій об’єкт — це екран з проекцією відео, на якому самі «Р. Е. П.-івці», одягнені в свої білі уніформи, схожі на костюми протибактеріологічного захисту, проголошували трагікомічний маніфест:
«Населення України — 46481000 осiб
Бюджет на 2006 рік — 130 млрд. гривень
На культуру — 670 млн. гривень…»
І далі, в тому ж статистично- офіціозному стилі; деякі дані схожі на цитати з комедії абсурду: «кількість діючих художників, що працюють з сучасним мистецтвом — 28», «кількість критиків та кураторів сучасного мистецтва — 5» або «все сучасне мистецтво України репрезентує себе на невеликій ділянці між Подолом та Печерськом».
Є навіть узагальнюючі речення, котрі, при всій кумедності, звучать досить розпачливо: «Україна жила, живе і буде жити без сучасного мистецтва!», «Сучасне мистецтво в Україні це труп що імітує життя». Тут автор цих рядків змушений вийти зробити суб’єктивний відступ від основної теми і зауважити, що велика частка правди в двох останніх реченнях є. Але закінчується «Р. Е. П.»-маніфест (та, власне, і вся ця виставка є маніфестом як така) оптимістично: «Єдиним шансом сучасних художників тут і зараз є налагодження первинних комунікацій. Треба говорити мовою цієї реальності, треба говорити з нею і тоді вона говоритиме через нас. Ми будемо її мовою».
Знаючи трохи і саму групу, і запальний характер її учасників, припускаю, що так воно і буде. Що гуртом чи нарізно, — але ці, для нашої підстаркуватої культури ще дуже молоді люди, стануть таки новою мовою, знайдуть нові слова і барви.
Символічно, що у той же вечір, коли відкрилася виставка у «Цеху», в столичному комплексі «Арена» відбувалася пишна презентація «Пінчук-Арт-центру» — нової заможної структури, що якраз і проголошує основним напрямом своєї діяльності саме сучасне мистецтво. Шоу, зрежисоване за всіма законами великого бізнесу — з руйнуванням пінопластових декорацій і виступом кордебалету в авангардових масках, — тривало за планом. Аж раптом справа від сцени, з повалених пінопластових блоків, пішов дим, а потім спалахнуло полум’я. Коли воно сягнуло уже кількаметрової висоти і почало перекидатися на сцену, шоу таки перервали, вірніше, вступили інші виконавці — зосереджені хлопці з вогнегасниками. Приборкуваний вогонь, хмари диму, спантеличена публіка — таким ефектним презентаційним видовищем, думається, навряд чи можуть похвалитися і найбагатші арт-центри Європи.
Наступною в ледь не згорілому центрі якраз і стане виставка арт-групи «Р. Е. П.» Котра у повному складі була присутня під час подій.
Що спалахне від їхньої уже «нової мови»?
Побачимо.
