Колись голоси співаків, що полюбилися, впізнавали з перших же нот. Навіть найнедосвідченіший міг відрізнити голос Лемешева від голосу Козловського. Змінювалися покоління. Символами наступної епохи стали голоси Дмитра Гнатюка, Анатолія Солов’яненка, Євгенії Мірошниченко… А що ж сьогодні? Ми, як і раніше, вважаємо Україну співучим краєм. Національна опера не відчуває браку в припливі свіжих сил, щорічно когорту оперних солістів поповнюють нові стажисти, випускники консерваторій. Але чи з’являються у нас по-справжньому яскраві індивідуальності? Хочеться вірити, що це так. Принаймні серед співаків, які завтра визначатимуть обличчя нашого оперного мистецтва, є чимало гідних. Їхній шлях тільки починається.
Олена БІХУНОВА — меццо-сопрано, стажист Національної опери. Торішня випускниця класу Олександра Вострякова, який всерйоз вже можна було б назвати «кузнею» добротних співацьких кадрів. Дебютувала в нещодавній прем’єрі опери Прокоф’єва «Війна і мир». Вже приготувала партію Магдалени в «Ріголетто». З дитинства її улюбленою оперою був «Трубадур». Зараз дитячі мрії збуваються — вже приготовано партію Інес із цієї опери, а незабаром можна буде подумати і про Азучену… Ще в студії вона проспівала Ольгу і Любашу. При знайомстві Олена буквально приголомшила своїм світлим і чуйним баченням світу. Вона обожнює природу, мріє робити все можливе для її захисту. Вдома у молодої співачки знайшли притулок відразу п’ятеро чотириногих друзів. Розучивши якось вокальний цикл Марка Мінкова на слова Гарсіа Лорки, співачка настільки зацікавилася його поетичними текстами, що вивчила напам’ять ці вірші ще й іспанською. Вона взагалі любить займатися мовами, володіє також французькою. Бездоганне виховання та освіченість роблять її схожою на одну з її оперних героїнь — Елен Безухову. Але душевному складу Олени, безумовно, ближча Соня, чий образ їй також довелося втілити на сцені. Біографія Біхунової вже може стати сюжетом для окремої новели. Співачка співпрацювала з ансамблем старовинної музики, грала на органі. Подумувала про лікарську кар’єру, навчалася медицини в Парижі. Якщо ви хочете побачити щасливу людину — подивіться на Олену Біхунову. Якою радістю світилися її очі, коли щоразу вона приходила на репетиції та прогони «Війни і миру»! Робота їй в радість. І доля неодмінно винагородить її за працьовитість, чистоту помислів і гармонічність, властиву її натурі.
Геннадій ВАЩЕНКО нещодавно з’явився в партії Наполеона. У 2001 році він закінчив Національну музичну академію у Анатолія Мокренка. Обоє із Сумщини, земляки. Геннадій завжди підкреслює, що багато чим зобов’язаний педагогу. Помітивши сприятливі природні завдатки учня, Мокренко присвятив немало сил тому, аби юний баритон набув необхідної вокальної майстерності та зміг відбутися як оперний артист. Ще студентом Ващенко прийшов до стажерської групи Національної опери, нині він вже соліст театру. За плечима у Геннадія — чималий досвід концертних виступів, адже він протягом семи з половиною років працював у Ансамблі пісні й танцю МВС України. Навіть його військова служба була пов’язана з музикою — він служив у Києві, в ансамблі КВО. Перший досвід виступів на оперній сцені, як і годиться, співак набув у оперній студії Національної музичної академії. А дебют в Національній опері відбувся в «Ромео і Джульетті» Гуно. Не так давно диригент Алла Кульбаба запропонувала Геннадію спробувати себе в партії Онєгіна у виставі оперної студії. Виступ пройшов успішно, і тепер є підстави припустити, що і на сцені Національної опери Геннадій зможе показати свою роботу над цією партією. Особливою популярністю у глядача користується виконання Геннадієм партії Панталоне в гучній виставі «Любов до трьох апельсинів». Для цього співака не існує незначних партій: він переконаний, що і великі, і маленькі ролі вимагають однаково відповідального підходу. Тому свого часу навіть у партії Ротного в «Онєгіні» Геннадію вдалося здобути успіх у рецензентів.
Олег СИЧОВ — бас, випускник класу Віктора Куріна. У стажерській групі — з травня минулого року. Певний час навчався в Харкові. Нині упевнено входить у київські вистави. А розпочалося все з невеликої партії, заспіваної ним у «Паяцах». Загалом його репертуар досить великий. Наприклад, серед партій, які він виконував у оперній студії, є Гремін в «Онєгіні» і Дон Базиліо в «Севільському цирульнику». У «Війні і мирі» йому дісталося відразу чотири партії. Але найпомітнішим явищем став його Долохов. Олег не любить багато говорити про плани, але неважко передбачити, що він буде продовжувати входження в репертуар Національної опери та завоює любов глядача. Він надзвичайно сценічний, здібний до виконання найрізноманітніших акторських завдань. В одному тільки Долохові у нього поєднуються світський лоск, хвацькість і легковажність. Але того ж вечора у «Війні і мирі» йому блискуче вдається виходити ще і в партіях маршала Бертье і генерала Єрмолова. І все це разом із тим, що в січні йому довелося дебютувати в партії абсолютно протилежного плану — він заспівав Малюту Скуратова в «Царевій нареченій». У різноманітній галереї створених ним образів, зокрема, представлено гротескну Кухарку в «Любові до трьох апельсинів», мужнього Цунігу в «Кармен», підступного Спарафучиле в «Ріголетто».
Дмитро ПОПОВ — тенор, стажист Національної опери. Він також уперше вийшов на столичну сцену у «Війні і мирі», причому в трьох партіях одразу — Анатоля Курагіна, ад’ютанта Кутузова і генерала Барклая де Толлі. Приїхав із Харкова, зараз ще навчається на третьому курсі в класі Олександра Вострякова. Встиг попрацювати солістом Харківської опери. Незадовго до переїзду до Києва він повністю підготував партію Альфреда і проспівав оркестрові репетиції. Тепер залишається побажати, щоб його введення до «Травіати» відбулося вже тут, у Києві. Схоже, що Дмитро належить до числа тих співаків, які вже із самого початку легко обходяться без партій другого плану, а відразу опановують репертуар першого становища. Найближча нова робота, яку співак вже готовий показати киянам, — це партія Володимира Ігоревича в «Князі Ігорі». Крім того, очевидно, що він стане чудовим Ленським. Дмитру всього 22 роки. Він, як і всі представлені в нашому огляді молоді співаки, у березні вирушив з театром на гастролі до Швейцарії. Мріє заспівати на сцені всі основні партії драматичного тенорового репертуару. Йому доводилося виступати і в урядових концертах, і за кордоном, співробітничати з Ансамблем Збройних сил України. А в грудні він співав у Москві на закритті Днів культури України в Росії. Там йому довелося виходити на сцену разом з Олександром Гурцом та співати українські народні пісні, «Моє сонце» й арію Калафа. Це було своєрідне змагання з визнаним майстром оперної сцени, яке виявилося не менш захоплюючим для слухача, аніж знамениті виступи трьох тенорів століття…
