Служба безпеки України проводитиме моніторинг інформації, що передається різними системами телекомунікацій, суворо дотримуючись чинного законодавства. Повідомлення про це з’явилося на сайті СБУ (www.sbu.gov.ua) в день святого Валентина.
У зверненні зазначається, що «глобалізація систем передачі інформації, включаючи Інтернет, об’єктивно створює для будь-якої держави певні проблеми». Оскільки сучасні інформсистеми «безперешкодно долають всі територіальні кордони», це «об’єктивно виключає можливість застосування національних законів, що грунтуються на географічних кордонах і традиційних поняттях суверенітету». І факт існування інтернаціонального кіберпростору «ставить під сумнів можливість з боку урядів управляти на основі національної нормативної бази режимами інформаційного обміну».
З метою подолання цієї тенденції, зазначається в зверненні СБУ, 7 травня 1999 року Європейським парламентом було схвалено законопроект ENFOPOL98 про законний моніторинг телекомунікацій з урахуванням нових технологій. Це рішення Європарламенту вважається обов’язковим для країн-членів ЄС, а також тих, хто хоче приєднатися до нього. Зважаючи на бажання України ввійти в Європейський Союз, можна стверджувати, що якщо відповідні державні структури України не забезпечать розв’язання проблеми моніторингу телекомунікацій самі, то нас змусять до цього міжнародні прецеденти й рекомендації, створені без урахування українських національних особливостей і можливостей, наголошує Служба безпеки.
Моніторинг, як зазначається у зверненні, — це процедура щодо виявлення на законних підставах в телекомунікаційному просторі країни інформації, зміст якої безпосередньо або небезпосередньо загрожує економічній, воєнній або іншій безпеці держави. СБУ «особливо підкреслює», що моніторинг інформації «здійснюється суворо відповідно до чинного законодавства» і для контролю інформації в системах зв’язку конкретної особистості необхідна постанова суду.
Нагадаємо («День» писав про це), що навесні минулого року відбулася науково-практична конференція «Безпека інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», на якій, фактично, з найбільшими провайдерами було узгоджено питання проведення моніторингу. Дрібні провайдери тоді зазначали, що їхні потужніші колеги погодилися на цей крок, оскільки зможуть таким чином знизити конкуренцію на ринку — далеко не кожна компанія зможе дозволити собі розкіш купити обладнання для моніторингу.
Повернення до торішньої теми СБУ пояснює тим, що останнім часом вона отримала «ряд запитів від представників ЗМІ» з приводу правової бази запровадження моніторингу, порядку і умов його проведення в Інтернеті. Однак зараз тема запровадження моніторингу має ряд додаткових (і вже не умоглядних, як це було минулого року) джерел суспільного роздратування.
По-перше, відсутність повних і зрозумілих відповідей на запитання стосовно зникнення редактора інтернет-видання «Українська правда» Георгія Гонгадзе. Колосальне зростання популярності цього сайту впродовж останніх 3—4 місяців і, хоча менше, але все ж зростання відвідуваності інших інформаційних інтернет-проектів свідчить про те, що активне населення «шукає правди» про нинішню ситуацію (особливо враховуючи «публіцистичну» заангажованість традиційних медіа) в поки вільному від контролю влади Інтернеті. Й у цій ситуації заява СБУ про моніторинг може сприйматися як бажання влади контролювати й це джерело інформації.
По-друге, після оприлюднення «аудіотеки Мельниченка» в Україні просто-таки почався «бум- рекордс»: в пресі й Інтернеті опубліковано «підслухані» розмови Світового банку, Юлії Тимошенко, В’ячеслава Піховшека... І це коли підслухувати не можна. А що буде, якщо, хай навіть така шанована, структура (адже не буває саду без бур’янів!) на офіційному рівні відстежуватиме все електронне листування?
І третє, напевно найголовніше, — відсутність довіри до силових структур, особливо внаслідок подій наприкінці минулого — початку нинішнього року. І тепер хоч би там які доцільні рішення приймала служба та її новий глава, вони розглядатимуться під збільшувальним склом недовіри.
«Те, що у спецслужб є право на прослуховування телефону й інші оперативні дії, — сьогодні нікого не шокує. (До речі, минулого тижня Леонід Кучма підписав зміни до Закону «Про оперативно-пошукову діяльність», згідно з яким оперативні підрозділи для виконання завдань оперативно-пошукової діяльності мають право здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- й відеозйомок, оптичних і радіоприладів та інших технічних засобів тільки за санкцією прокурора. — Ред. ). Гадаю, що через кілька років це не шокуватиме і в Інтернеті, якщо, звичайно, спецслужби не дискредитують себе якимись діям, — сказав в інтерв’ю «Форуму» (www.for.com.ua) шеф-редактор проекту Runet.Сom Олександр Брамс. — Але тут можна лише припускати, як реально здійснюватиметься моніторинг у СБУ. У своїх роз’ясненнях вони декларують цілком законні дії, але як це буде на практиці особисто мені передбачити складно. Враховуючи загальну неприязнь до методів спецслужб, можу передбачити, що загальне ставлення до цих роз’яснень і намірів буде негативним. Але це навряд чи змінить ситуацію». «Важко уявити собі моніторинг усієї активності в Інтернеті навіть середньої фірми, — прокоментував «Форуму» повідомлення СБУ працівник фірми-провайдера послуг Інтернет, який побажав залишитися інкогніто. — Це будуть величезні обсяги інформації... Активність окремо взятої людини більш-менш легко відстежити. Можна копіювати її листування за е-мейлом. Можна відстежувати сайти, на які вона заходить (і, наприклад, дійти висновку, що зразковий сім’янин захоплюється порнографією). Можна засікти факти електронних платежів і отримати таким чином інформацію, що людина володіє незадекларованими кредитними картками або здійснює розрахунки через інтернет-банк де-небудь в офшорній зоні. Всі ці факти, звичайно ж, не можуть бути доказами в суді (наприклад, щоб обчислити через Інтернет номер кредитки, потрібні значні обчислювальні потужності), але можуть стати важливою оперативною інформацією. Посилання СБУ на європейське законодавство, на мій погляд, не дуже правильне. У цивілізованому світі спецслужби борються головним чином з двома різновидами комп’ютерної злочинності: крадіжкою номерів кредитних карток і поширенням дитячої порнографії. Згадують ще тероризм і наркотики, але навряд чи представники цих організацій повідомляють через Інтернет якусь дійсно важливу інформацію. У нас же не розвинене ні одне, ні друге, ні третє й ні четверте, тому говорити про розгул комп’ютерної злочинності ще зарано. І моніторинг, на жаль, здійснюватиметься більше в політичних цілях, ніж у європейському контексті».
«Наскільки моніторинг необхідний для захисту держави в умовах стирання Інтернетом кордонів між країнами? Сам собою моніторинг, якщо він здійснюється в рамках чинного законодавства, нічого поганого не несе, — сказав форуму керівник інтернет-департаменту Golden Telekom Віталій Ворожбит. — Але на сьогодні не визначено законодавче цілу низку питань, безпосередньо пов’язаних із організацією моніторингу, що, наприклад, стосуються установки обладнання для моніторингу. Тому, до прийняття чіткої й зрозумілої правової основи, яка буде розроблена в співпраці з інтернет-товариством, реалізація моніторингу в нашій країні мені бачиться небажаною».
ДО РЕЧІ
За останні два роки кількість користувачів Інтернету в Україні збільшилася вдвічі. Наприкінці грудня 2000 року в українському сегменті Інтернету, повідомив на ... глава Державного комітету зв’язку та інформатизації України Олег Шевчук, за різними оцінками, було від 320 до 370 тисяч активних користувачів і близько 300 тисяч тих, хто користується послугами Інтернету час від часу; інформаційні ресурси розміщувалися на 9 тисячах веб-серверів.
