До популярних у сучасному мистецтві урбаністичних мотивів звертаються шведський фотограф Міша Педан і публіцист Інгела Лінд, виставка яких цими днями представлена в столичному «Арт- центрі на Костьольній» за сприяння Шведського інституту й посольства Швеції. «Монумент» — так назвали вони свій проект — фото-літературну інтелектуальну гру. «Монумент» — це й бетонна громада, що живе власним життям, ховає в собі прадавні архетипи, лякає своєю силою й несподівано захоплює загадковістю. Це й іронічний погляд на урбаністичну культуру, яку ми залишимо як пам’ятник по собі. Інгела Лінд порівнює роботи Міші Педана з археологічними розкопками сучасного міста. Схоплені ним образи справді нагадують скелет мегаполісу чи то на археологічному майданчику, чи то на рентгенівському знімку. Вони такі ж самотні, бо на цих фотографіях немає людей. Нам у проекті Педана й Лінд відведено роль равликів, що отримали змогу подивитися збоку на свою мушлю. І, якщо пощастить, побачити нове у давно знайомому.
Камінь, бетон і залізо, здається, глибоко вдихають повітря Стокгольма. «Палац» чиновників пихато закрив свої вікна від людей; прикуті до фундаменту портові споруди змушені щодня споглядати, як інші вирушають у подорож, а графіті на бетонній колоні кажуть, що «тут був Ясон». Одні споруди нагадують про ерос, інші — про смерть, як тунель, неподалік від якого 1986 року вбили шведського прем’єр-міністра Улофа Пальме.
У вулицях Києва шведська публіцистка Інгела Лінд, за її словами, побачила постмодерне бароко. Вона каже, що навіть сталінські будинки тут виглядають інакше, жвавіше й декоративніше, ніж у Москві. Для Міші Педана образи Києва добре знайомі — він 15 років тому перебрався до Швеції з Харкова й свою творчість вважає поєднанням харківської й шведської шкiл. Фотохудожник сподівається, що після останніх подій в Україні шведи, раніше не надто обізнані з нею, нарешті як слід познайомляться з українською школою мистецтва й життя.
