Тополі-очищувачі
Рослини здатні поглинати органічні речовини з вмістом азоту з атмосфери та перетворювати їх на амінокислоти. Такий висновок зробили американські фахівці, які вивчали подібну до осики тополю Populus tremuloides. Роботу дослідників опубліковано в журналі Geophysical Research Letters. Команда вчених з Університету Пурдью в США вирішила перевірити, чи здатні рослини поглинати та переробляти органічну сполуку з вмістом 1-нітроксі-3-метилбутану, інформує lenta.ru. Дослідники розрахували, що органічні речовини з вмістом азоту повинні складати близько одного відсотка всіх азотистих з’єднань, що поглинаються рослиною. Для переробки речовин, подібних 1-нітроксі-3-метилбутану, рослини повинні використати невідомі дослідникам біохімічні шляхи. Вчені вважають, що їхні результати можуть виявитися корисні екологам. У сильно забруднених частинах планети в атмосфері міститься велика кількість оксидів азоту. Реагуючи з леткими органічними сполуками, що виділяються рослинами, вони можуть утворювати речовини з вмістом азоту, придатні для переробки самими рослинами. Однак для оцінки ефективності використання рослин, як очищувачей атмосфери, необхідні додаткові дослідження.
Iз життя бобрів
Канадський палеобіолог Наталя Рибчинська, провівши дослідження доісторичних бобрів, які жили близько 5 мільйонів років тому, дійшла висновку, що вони були набагато менш майстерними гризунами й будівниками, аніж сучасні бобри. Роботу Рибчинської опубліковано в часописі Paleobiology.
Беручи до уваги, що бобри активно впливають на формування екосистем, Рибчинська спробувала з’ясувати який вплив доісторичні бобри з родини Dipoides справляли на природний ландшафт. Для досліджень вона взяла рештки стародавніх тварин, а також обгризені ними гілки та стовбури дерев, які чудово збереглися, пролежавши декілька мільйонів років у торфовому болоті на крайній півночі Канади, пише lenta.ru. Одночасно Рибчинська провела ряд спостережень за сучасними бобрами в одному із зоопарків. Дослідниця ретельно заміряла й порівняла сліди від зубів, залишені сучасними й доісторичними бобрами на деревині.
Вдалося встановити, що Dipoides були меншими, аніж сучасні бобри приблизно на одну третину, були більш повільні й не особливо добре вміли гризти дерева. Через це, їм було доволі складно будувати дамби або «хатки». Це припущення частково підтверджує той факт, що в торфовому болоті, де було знайдено викопні останки Dipoides, не було виявлено ніяких слідів подібного будівництва. Дослідниця дійшла висновку, що доісторичні бобри зимували не в «хатках», а в невеликих норах. Наталя Рибчинська вважає, що саме недостатнє вміння гризти дерева послужило причиною їхнього вимирання.
