Ляльки заспівали по-казахськи
Ініціативна група казахстанських дизайнерів розробила серію іграшок, спроможних вітатися, розмовляти, лічити і співати казахською мовою, повідомляє телеканал КТК. Як пише видання, нові іграшки надійдуть на ринок цього року. Виробництво «балакучих» ляльок упроваджено на восьми зарубіжних підприємствах, окрім того, налагоджується їх масовий випуск у Казахстані. Концепти іграшок випробувані на дітях в одному з дитсадків Астани. Наприклад, одна з ляльок, «Тасша-бала» співає казахською реп, пише lenta.ru. Всього в розпорядженні дизайнерів є декілька десятків концептів. Автори проекту відзначають, що патріотичні іграшки покликані витіснити з місцевого ринку ляльок, які розмовляють англійською та китайською мовами.
За даними американської асоціації виробників іграшок TIA, обіг на світовому ринку іграшок 2009 року становив приблизно 78 мільярдів доларів США. Третина світового продажу припадає на США, на другому та третьому місцях — Японія й Китай. До 2012 року ця цифра може перевищити 80 мільярдів доларів, зазначають фахівці. До речі, на ринку є ляльки, які «володіють» більшістю загальноприйнятих світових мов. Крім того, є іграшки з релігійною символікою чи освітніми функціями.
Дика енергія Донецька
Стартував перший етап фотопроекту «Ви мені відповідаєте за це місто!» від Бориса Михайлова та Міжнародного благодійного фонду «Ізоляція. Платформа культурних ініціатив». Його мета, за словами організаторів, — створити імідж Донецька, його візитівку, яку презентують у Києві та Берліні наступного року. Крім того, в разі успіху проекту буде видано книгу-альбом. «Донецьк має дику енергію, яка характеризує потужність міста, й її слід використовувати в потрібному напрямку», —наголосив Б. Михайлов. На майстер-класі фотограф показав свої роботи, а потім ознайомився з творами учасників. Більшість із них — аматори. Дехто має досвід роботи у виданнях фотокореспондентами. Одна дівчина навіть приїхала з Києва. До кінця року буде остаточно сформовано список учасників фотомайстерні. Яким буде погляд молодих фотографів на своє місто? Вже навесні 2011 року «Ізоляція. Платформа культурних ініціатив» презентуватиме нові роботи. Цікаво, що вулиця, на якій розташований новий арт-центр, символічно називається Світлого Шляху, повідомляє Катерина ЯКОВЛЕНКО, Донецьк.
У бюлетені — самі Полюховичі
На Рівненщині, в одному з поліських сіл, з 25-ти кандидатів у депутати до сільської ради 17 мають прізвище Полюхович. Більше того, у двох претендентів на посаду сільського голови збігаються ще й імена та по батькові. Тепер представники ТВК переймаються, як їх розрізнятимуть виборці.
У селі Серники Зарічненського району така ситуація — не дивина. Тут 70 відсотків мешканців — Полюховичі. У багатьох ідентичні ще й імена та по батькові, навіть рік народження буває однаковий. До такої ситуації місцеві мешканці звикли. Для того, щоб якось розрізняти одне одного, чи не кожен селянин має ще й прізвисько. Тож непорозумінь майже не виникає. Листи знаходять свого адресата, адже хоча село не маленьке, працівники поштового відділення добре знають свою справу і місцевих мешканців. Та й учителі у школі учнів зазвичай не плутали — коли у класі бувало декілька дітей з однаковим прізвищем, іменем та по-батькові, їх називали Іваном Івановичем Першим, Іваном Івановичем Другим... А ось як цьогоріч бути із виборами — поки що проблема.
— У нашому селі проживає 57 Іванів Івановичів, 46 Василів Васильовичів, які носять одне й те ж прізвище, — розповідає Марія Полюхович, бухгалтер сільської ради. — У нас із семи претендентів на посаду сільського голови п’ятеро — Полюховичі. Двоє з цих кандидатів, що мають однакове прізвище, ім’я та по батькові, були не проти, щоб у бюлетенях написали й прізвисько, однак це не передбачено в законодавстві. Тож як відрізнятимуть виборці двох Іванів Івановичів Полюховичів, поки що невідомо.
У цих кандидатів у бюлетені будуть однаковими відомості про освіту (базова вища), місце проживання (с. Серники), партійність (позапартійні) і суб’єкт висування кандидата (обидва самовисуванці). Щоправда, у них різні дати народження та основне місце роботи.
А ось зі списками виборців питань не виникатиме. Адже тут є номери, які вказували й у запрошеннях. Тож коли люди приходитимуть проголосувати, братимуть їх із собою. До того ж, тут необхідні паспортні дані. А з ними вже плутанини виникнути не може, переконують у сільській раді, повідомляє Тетяна ІЛЬНИЦЬКА, Рівне.
На обід — жуйка
Американські науковці працюють над рецептом жувальної гумки зі смаками всіх необхідних продуктів, що входять у звичайний обід із трьох страв, про це пише rian.ru, посилаючись на Daily Mail. Незвичайна жувальна гумка створюється з використанням особливої технології, що дозволяє вміщувати різні ароматичні добавки всередину мікроскопічних капсул. При цьому потрібний смак з’являється в чітко певний час. Річ у тім, що кожна мікрокапсула обгорнута в жирну оболонку, яка й не дозволяє перемішуватися її вмісту.
Цікаво, що наразі вже розроблена жуйка зі смаками томатного супу, ростбіфу, печеної картоплі й навіть морозива. На цьому дослідники, звісно, не збираються зупинятися й зараз міркують над рецептами жуйок зі смаком десерту.
Чемпіон-кашовар
У Шотландії пройшов чемпіонат приготування каші, пише The Scotsman. У змаганні взяли участь представники США, Канади, Швеції, Англії, Шотландії та інших країн. Володар трофею турніру 2009 року американець Метью Кокс також брав участь у чемпіонаті, але титул захистити не зміг, пише lenta.ru. Переможцем змагань, присвячених варінню каші став місцевий мешканець, власник чайної, 53-річний Ніл Робертсон. Перемогти йому допомогла винайдена ним же двобічна ложка для приготування каші. Вона працює за принципом ступки й товкача, що дає змогу зробити кашу більш повітряною та ніжною. Робертсон розповів, що запорука успіху приготування каші — підхід до технології варіння. Як ділиться досвідом володар винагороди чемпіонату 2010 року, кашу потрібно варити близько дев’яти хвилин, постійно помішувати її за годинниковою стрілкою і не солити, аж доки вона не буде повністю готовою.
Минулого разу Шотландія виграла чемпіонат варіння каші 2008 року. Тоді перемогу своїй країні приніс Єн Бішоп.
