Три концерти, що вже відбулися, дозволили киянам познайомитися з творами маловідомих у нас композиторів і включали у себе камерні твори, а також концерти для фортепіано, скрипки та віолончелі з оркестром. Партитури рідкісних (а часом і абсолютно невідомих в Україні) творів представив заслужений артист України піаніст Микола Сук (нині він живе у Нью-Йорку, де працює артистом-резидентом Українського інституту в Америці). Він же підготував змістовні мистецтвознавчі коментарі до творів, що виконуються. Розповіді про життя і творчість композиторів, чиї твори звучали з концертної естради, передують концертам. Солістам акомпанував симфонічний оркестр «Філармонія» (Чернігів) під керуванням заслуженого діяча мистецтв України Миколи Сукача.
Концерт для фортепіано з оркестром М. Гуммеля (1778 — 1837) віртуозно виконала лауреат міжнародних конкурсів, студентка Національної музичної академії ім. П. Чайковського Марія Пухлянко (клас професора В. Козлова).
Чудово звучала віолончель у лауреата міжнародних конкурсів заслуженого артиста України Івана Кучера. Він виконав рондо для віолончелі з оркестром А. Дворжака (1841 — 1904).
Але, мабуть, найяскравіші враження залишилися від виступу народного артиста України, лауреата державної премії ім. Шевченка, професора Анатолія Баженова (скрипка) та Євгенії Дудорової (фортепіано). Вони виконали Концертну симфонію для скрипки і фортепіано з оркестром Ігнаца Плейєля (1757 — 1831). Вишукана музика твору прозвучала надзвичайно проникливо і зворушливо. Бездоганна ансамблева злитість, віртуозність виконавців, витонченість інтерпретації твору викликали шквал аплодисментів, слухачі стоячи вітали музикантів.
У одному з фестивальних концертів виступила також учениця Анатолія Баженова — студентка консерваторії Ірина Ольшанська, яка блискуче виконала «Циганські наспіви» І. Раффа.
Фестиваль «Київські літні музичні вечори» організований ентузіастами з Київського вищого музичного училища ім. Р. Гліера (це відомі педагоги Юрій Зільберман, Мальвіна Зарудянська, Ганна Смєхова та інші) та Міжнародного благодійного фонду конкурсу Володимира Горовіца за підтримки головного управління культури і мистецтв Київської міськадміністрації. Саме завдяки їхнiй ініціативі натхненне музикування змогли почути багато киян, які внаслідок тих або інших причин не є відвідувачами концертних залів столиці.
На жаль, як і небо над Києвом, ситуація навколо фестивалю далеко не безхмарна. Принаймні по двох позиціях цьому унікальному заходу потрібна екстрена допомога. По-перше, глядацькому амфітеатру необхідний хоч би елементарний захист від негоди. Це може бути металевий, пластиковий, а краще — прозорий, скляний «козирок» (за зразком сучасних стадіонів) над лавами для слухачів. Крім створення мінімального комфорту для публіки, він міг би захистити від неминучого і швидкого руйнування і самі дерев’яні лави.
Друга проблема викликає навіть деяке здивування на фоні столичного будівельного буму. Ось уже майже рік найближча до концертного майданчика територія парку являє собою фрагмент незавершеного будівництва. Під ногами у публіки на підходах до відкритої естради замість асфальту шелестить будівельний гравій. І це — у двох кроках від Маріїнського палацу. Справді, на фоні грандіозних реконструкцій у центрі міста обсяг «дороблюваних» робіт під вікнами Верховної Ради — мізерний...
