Минулих вихідних у самому серці Києва, на Андріївському узвозі в готелі «Воздвиженський» — відкрилася галерея-бутик «Ательє-1». Під керівництвом креативнoго директора Девіда Фоулі цей магазин привертатиме до себе увагу завдяки одягу від уже добре відомої українській та зарубіжній публіці Лілії Пустовіт, а також молодого, але перспективного дизайнера Володимира Подоляна.
КВІТКОВЕ РОЗМАЇТТЯ
Кілька років тому, завітавши до України, Девід Фоулі розцінив колекції кількох українських дизайнерів як «високе мистецтво». Згодом рік тому у столичному «Альта-центрі» відкрився перший мультибрендовий бутик «Ательє-1». Однак людей, які бажали би придбати одяг від наших гуру моди виявилося набагато більше, ніж передбачалося. Більше клієнтів — більше приміщення й розмах. Так і місце для нового бутика обрали не випадково. Андріївський узвіз — свого роду візитна картка міста. Утім, як і одяг від Лілії Пустовіт.
Дизайн бутика можна стисло охарактеризувати як стиль «витонченість». Естетика досягається шляхом брутального поєднання несучих конструкцій із металу та бетону. І в той же час лінії одягу мають вишуканий вигляд. А ще в бутику все прикрашено живими квітами. Квіткове розмаїття тут недарма: цього разу Девід Фоулі та його команда спробували відтворити не інтер’єр англійської садиби, як це було минулого разу, а атмосферу саду, причому, аптекарського. «Насправді ідея щодо «садів» прийшла мені на думку давно, коли я почала досліджувати історію цієї частини міста, розказує директор готелю «Воздвиженський» Інна Перевезенцева-Окатова. — Як виявилося, у XVIII—XIX столітті на місці готелю розташовувався аптекарський сад, трави з якого постачали до всіх міських аптек».
Спочатку Інна Леонідівна хотіла зробити сад або оранжерею в готелі. Проте Девід, який сам неодноразово був гостем «Воздвиженського», не став заглиблюватися в технічні нюанси, дизайнер просто зберіг головну ідею «aптекарських садів»: створив місце, де приємно не тільки купувати, але й посидіти, смакуючи чай або каву.
ВИТОНЧЕНИЙ ШИК
Навмисно для відкриття бутика Володимир Подолян і Лілія Пустовіт створили нові колекції. Виконані вони також в дусі «Ательє-1»: витончено й мінімалістично. Одягнути такe вбрання може не кожна модель. «Проводився досить складний кастинг, багато моделей відсівалися, — розказує Лілія Пустовіт, — Девід обирав дівчат із інтелектом в очах. Щоб пережити цю атмосферу, вони мали почуватися умиротвореними, але бути глибоко замисленими».
До речі, у день відкриття бутика у Лілії Пустовіт був день народження. Проте Лілія говорить, що так сталося не навмисно. Якщо відкриття «Ательє-1» стало для Лілії найкращим подарунком, то для публіки й покупців найкращим подарунком була нова колекція. Хоч вона й виконана у дусі й концепції бутика, але, так би мовити, наскрізним мотивом в ній був власний стиль Пустовіт. І, як завжди, моделі виглядали жіночно, упевнено й елегантно. Лілія представила складного крою білі сорочки із рюшами, плаття, в яких вона вперто уникає лінії талії, тим самим акцентуючи увагу на грудях і стегнах. «Ця колекція не повністю нова, — розповідає Пустовіт. — Деякі деталі, «чорно-біла» тема вже звучали у NB Poustovit. Але Девід її замовив спеціально для свого магазину тому, що він понад усе любить такий мінімалізм, чорно-білий, і все, що стосується бежевого, коричневого».
За словами Лілії, над концептом і поєднанням кольорів, тканин у колекції вони з Девідом працювали разом, а орієнтувалися насамперед на людей із глибоким внутрішнім світом. На запитання, якою має бути людина, котра змогла б носити її одяг, які книжки вона мусить читати та яку музику слухати, — Лілія відповіла так: «Зрозуміло, що вони повинні бути розумними завдяки тому, що чогось досягли у цьому житті, — розказує Лілія Пустовіт. — Якщо говорити про музику, то це класика чи джаз. Ці люди дуже багато знають, щоб справляти враження якимсь дешевим блиском, ефектами. Для них набагато важливіше бути у балансі, гармонії із самими собою. При цьому їх абсолютно не стримує якась умовність. Тому що цей одяг складний, він може викликати певні запитання, і далеко не кожний ризикне надягти такі речі». Одним словом, щоб носити таке вбрання треба постійно над собою працювати.
У колекції Володимира Подоляна, також мінімалістичній і жіночнiй, було дуже багато платтів коричневого й бежевих кольорів. Створюючи цей одяг, дизайнер не став обмежувати свій політ фантазії й не орієнтувався ні на вік, ні на статус покупців. «По-перше, я не творив колекції спеціально до якогось певного сезону. Я створював її під настрій та орієнтувався лише на дух і концепт «Ательє-1». А це само собою — надзвичайно високий рівень, розповідає дизайнер. — Цей одяг для будь-якої людини, яка просто захоче одягнути чи примірити її. У колекції є досить різноманітні речі».
До речі, у день відкриття бутика Девід Фоулі зізнався, що Володимир Подолян — дитя «Ательє-1», яке вони ховали цілих два роки. «Концепція бутика — вирощувати таланти», — сказав дизайнер. Кому ще пощастить пройти «школу» Фоулі, поки невідомо. Але британець зізнався, що є одна людина, з якою вони спілкуються. Проте робота в команді не означає, що хтось з дизайнерів втрачає своє обличчя. «Ми — команда, але кожен має свій стиль», — говорить Фоулі. «Просто у нас є загальна мета, й схоже усвідомлення призначення одягу», — пояснила Пустовіт.
Окрім одягу від Подоляна і Пустовіт, в «Ательє-1» продаватимуться колекції Coumme de Garcon. І до відкриття магазину, нечувана справа, приїхав сам президент цієї торгової марки Адріан Жуффe. До речі, Фоулі вважає, що одяг не втрачає своєї цінності й актуальності у залежності від сезону року. Так що такого поняття, як зимова чи літня колекція, як і сезонний розпродаж, у бутику не буде.
КУРС НА ЄВРОПУ
Українські дизайнери починають підкоряти Захід так би мовити, не полишаючи домівки. Адже те, що бутик відкрили у приміщенні готелю, апріорі завбачає це. «Ми спеціально обрали це місце. Тому, що у нашому першому бутику було безліч покупців, які прилітали й приїздили з усього світу до «Ательє-1». Тому готель — надзвичайно логічний крок». Але найголовніше — Девід вважає, що наші дизайнери вже готові показати себе на Заході, і, не приховуючи, говорить, що його головна мета — вивести їх на цей ринок. І першим містом у цьому списку стоїть Лондон.
Що ж до обличчя української моди, то Девід говорить, що воно ще у процесі створення. «А якщо серйозно, то у кожної країни є власний дух, — розмірковує Фоулі. — Моя задача — брати культурну спадщину, працювати з нею дуже чуттєво й створити надзвичайно красиву картинку. На Україні є безліч різних облич. І мені подобаються ці обличчя!»
А що стосується духу, натхненності Києва, не випадково на показі для преси звучала віолончель і у віршах звучало слово «Єрусалим».
