Дослідники вперше представили загалу задуми видатних столичних архітекторів і трансформацію цих ідей на практиці. Автори «Надбудови» охопили період з 1955 по 1991 роки. Деякі проекти реалізували, деякі не завершили, а деякі лишили на папері.
Як визначили організатори, центральне місце на виставці посідає творчість архітектора Едуарда Більського. Цей митець — автор та співавтор проектів Палацу піонерів, житлового масиву Виноградар тощо. Останній замислювався як ідеальний район для проживання, де «все включено»: розвинена інфраструктура, зручне транспортне сполучення, масштабний культурний центр з кінозалами, лекторієм, клубом. Район будували з 1970-х, та за крок до завершення проекту розвалився Радянський Союз. Транспортне сполучення не встигли зробити, що досі ускладнює життя місцевих жителів. Зла доля у культурного центру, який майже добудували. «Будівля стоїть закинута. Жодної уваги до неї: ні з реконструкції, ні зі збереження. Місцеві називають цей центр «бомж», — розповідає архітектор, учасник дослідницької групи «Надбудови» Олексій БИКОВ.
Трагічна історія «Стіни Пам’яті», яка мала увійти до комплексу київського крематорію. Архітектори Ада Рибачук і Володимир Мельниченко бачили установу як терапевтичне середовище, де сама обстановка допомагала б пережити втрату близьких. Автори «Надбудови» зазначають, що Рибачук та Мельниченко розглядали ідею «Парку Пам’яті» з монументальною «Стіною Пам’яті» та «Залами Прощання». На стіні понад 200 метрів завдовжки у рельєфах мали повстати герої всіх часів — від Прометея до учасників Другої світової війни. Це мало відволікти відвідувачів крематорію від особистого горя, перенести їх увагу на епічні протистояння з історії людства. «Стіну» створювали практично десять років, але на початку 1980-х, коли рельєф майже завершили, партія наказала ліквідувати твір. Врешті, роботу забетонували...
— У «Парку Пам’яті», яким його бачили Ада Рибачук і Володимир Мельниченко, на першому місці — людина, — акцентує Олексій Биков. — Архітектори хотіли змінити ставлення до погребіння, щоб люди лишали після себе не хрестик із золотими буквами на табличці, а певні спогади, колективну пам’ять. Цей знаковий об’єкт знищили. Стіна досі лишається забетонованою, хоча були спроби і авторів, і спонсорів її відновити». Документаліст Ізраїль Гольдштейн присвятив історії пам’ятки фільм «Стіна» — стрічку можна переглянути на виставці «Надбудова»...
Багато яскравих об’єктів радянського неомодернізму — як збудованих, так і нереалізованих — було призначено для громадського користування. Це — павільйони ВДНГ, готелі, палаци піонерів, автовокзали, універсами тощо. Олексій Биков розмірковує: «Такі об’єкти — один з ярликів радянського періоду. Проекти поєднують ідею і функціональність. Розробляли різні типи конструкцій: вантові, мембранні тощо. Це ґрунтувалось на великій науковій базі. Архітектори слідували інтернаціональним рисам модернізму. Ту ж форму-тарілку дублюють по всьому світу. У Києві це будівля біля станції метро «Либідська», проект архітектора Флоріана Юр’єва. Також використовували прийом великого засклення». До речі, 1955-го Микита Хрущов підписав наказ «Про усунення надмірностей у проектуванні та будівництві», тож будівлі доби неомодернізму майже позбавлені декору.
Частина об’єктів, про які розповідають у проекті «Надбудова», існує досі. Це, зокрема, будівля Київського державного музично-хореографічного училища, готель «Салют», будівля-тарілка Інституту науково-технічної та економічної інформації. Деякі з цих споруд змінюються, деякі лишаються в оригінальному вигляді, але занепадають. З іншого боку, тема архітектурної спадщини цікавить людей, бо на відкриття виставки «Надбудова» прийшло багато гостей: художники, екскурсоводи по Києву, викладачі тощо. Архітектор, учасник дослідницької групи проекту «Надбудова» Олександр Бурлака пояснює: «У нас мало виставок, які рефлектують на тему архітектури. Суспільство відчуває, що проекти будівель обговорюють у кабінетах на закритих нарадах. Не вистачає громадської дискусії, дослідження, яким має бути місто. У цьому вакуумі людям цікаво дізнатися щось про архітектуру».
Виставка «Надбудова» триватиме у Центрі візуальної культури в Києві до 28 лютого.
