«Чорний ящик» людства
Усього за двадцять років буде створено пристрій розміром з грудку цукру, який можна буде використовувати для запису та зберігання при високому розділенні відеофайлів, що закарбували кожну секунду людського життя, сказали експерти, пише inopressa.ru.
Дослідники говорять, що уряди та широка громадськість можуть обговорювати значення серйозного розширення можливостей комп’ютерів і збільшуваного обсягу інформації, яка збирається про окремих людей.
Дехто побоюється, що поява «людської чорної скрині» разом зі збільшенням числа фінансових, медичних та інших цифрових даних призведе до втрати таємниці приватного життя і вторгнення «наглядаючої» держави в життя громадян.
Інші підкреслюють позитивне просування в сфері медицини, освіти, запобігання злочинності і способі історичного документування.
Провідні програмісти, психологи та нейрофізіологи зібралися для обговорення цих питань на конференції «Спогади про життя», яка відбулася вчора в Британській книгозбірні.
Професор Найджел Шедболт, президент Британського комп’ютерного товариства й викладач кафедри штучного інтелекту Університету Саутгемптона, говорить: «Через двадцять років можна буде зробити високоякісний цифровий відеозапис усіх подій життя людини. Це не питання того, чи може це статися, це вже відбувається».
Кліфф Лінч, директор американського науково-дослідного інституту «Коаліція мережевої інформації», говорить, що такі нововведення можуть призвести до нового рівня втручання держави в особисте життя громадян...
Слідуючи за запахом шоколаду
Досі вважалося, що людина обділена здібностями виявляти запахи, але експеримент американських вчених доводить протилежне. Виявити унікальні здібності людського нюху їм допомогли студенти коледжу, які погодилися повзати по траві із зав’язаними очима, намагаючись вистежити сліди шоколаду. Дослідження довело, пише gzt.ru, що людський мозок обробляє й порівнює отриману інформацію від кожної ніздрі окремо — для того, щоб зрозуміти звідки йде запах. Донедавна вважалося, що ссавці не можуть слідувати такою стратегією щодо запахів, оскільки їхні ніздрі розташовані дуже близько одна до одної й не можуть отримувати виразні сигнали.
«Ми розвінчали цю теорію», — пише Ноам Собєл із Каліфорнійського університету, що повідомив про результати свого дослідження в електронній версії журналу Nature Neuroscience. Версія «двох ніздрів» розглядалася й раніше, але Собєл «відкрив двері для серйозного вивчення цього питання», — повідомив Associated Press невролог Чарльз Висоцкі з Центра хімічних досліджень Монелла в Філадельфії. Ноам Собєл та його помічник аспірант Джесс Портер провели п’ять експериментів. На підготовчому етапі вчені відстежили траєкторію крихітних частинок, що містяться в штучному тумані, щоб показати, що людські ніздрі дійсно «пробують» різні зразки повітря. Однак основна частина доповіді стосується дослідів, проведених за допомогою групи студентів-психологів на газоні університетського кампусу в Берклі. У ході одного з експериментів вчені спробували з’ясувати, чи можуть люди використовуючи тільки свій нюх пройти дев’ятиметровим слідом шоколадного запаху? 32 учасникам зав’язли очі й екіпірували їх товстими рукавичками, наколінниками й налокітниками — для того, щоб вони не змогли ні побачити, ні відчути мотузку. Найцікавішим виявився експеримент, проведений з участю 14 добровольців. Вони краще знаходили слід «працюючи» не однією, а двома ніздрями. У першому випадку відсоток відповідності становив тільки 33%, а в другому — 66%.
Але чи правда те, що людський мозок при цьому обробляв два незалежних, відмінних один від одного, сигнали? Можливо, вони були ідентичні, а органи нюху функціонують краще, якщо отримують більший обсяг інформації — відразу від обох ніздрів. Щоб з’ясувати це питання, вчені провели повторне тестування чотирьох учасників, що відвідували спеціальні заняття з розвитку нюху. Цього разу добровольці наділи спеціальні пристосування на свої носи для того, щоб краще направляти в них потоки повітря. Один пристрій являв собою «продовження» нормального носа: з двома дірками, через які можна було нюхати повітря, причому кожна з них подавала повітряний потік в одну ніздрю. В іншому пристрої була тільки одна дірка, тому він, хоч і набирав такий самий об’єм повітря, що й перший, але імітував одну велику ніздрю. Учасники, що його носили, виявилися менш успішними й діяли повільніше. На думку вчених, це стало доказом того, що люди справді користуються двома ніздрями для розпізнавання запахів.
