Підземні знахідки
У національному парку Каліфорнії виявлені печери з рештками найдавніших тварин, повідомив телеканал Ем-Ес-Ен-Бі-Сі. Це цілий підземний світ зі сталактитами і сталагмітами, який ще має бути дослідженим спелеологами. Вчені говорять, що поки важко передбачити істинні масштаби ланцюга печер, що ховалася у чагарниках секвойї недалеко від Королівського каньйону. Національні парки Каліфорнії славні своєю незвіданою первозданною природою, повідомляє РІА «Новости». Так шість років тому натураліст Кріс Аткінс виявив тут найвищу в світі секвойю висотою 112,7 метра, яка занесена до Книги рекордів Гіннесса. А кілька років тому група альпіністів, які штурмували гору Мендель, знайшла тіло льотчика, що пролежав на льодовику з часів Другої світової війни.
«Паличка Коха» згубила мамонтів
Поголовний туберкульоз, який поширився серед мастодонтів — стародавніх мамонтоподібних тварин, мабуть, зіграв велику роль у вимиранні виду в Північній Америці близько 10 000 років тому, в останній льодовиковий період. Така думка склалася в американських палеонтологів, що досліджували скелети мастодонтів. Багато кісток ніг стародавніх слонів зберігали характерні для туберкульозу пошкодження. Ослаблені хворобою гіганти, вважають учені, стали більш вразливими до змін клімату й активності людини. Дослідження буде опубліковане в найближчому номері Naturwissenschaften.
Брюс Ротшильд із медичного коледжу університету північно-східного Огайо та Ричард Лауб з музею науки Буффало в Нью-Йорку вивчили 113 скелетів мастодонтів і знайшли ознаки туберкульозу в 59 з них, то 52% (для порівняння: у людей туберкульоз кісток розвивається лише в 1—7% випадків). Епідемія, мабуть, охопила мастодонтів Північної Америки близько 34 000 років тому і тривала 10 000 років. За словами Ротшильда, така тривалість свідчить про те, що хвороба була хронічною, вона не вбивала негайно, а поступово ослабляла тварин. У людей бацили туберкульозу довгі роки після початкового інфікування можуть залишатися в бездіяльності, що подавляються імунною системою організму, і хвороба як така спалахує в момент стресу. З таким спалахом, вважає Ротшильд, мастодонти й зіткнулися наприкінці льодовикового періоду. Причин для стресу в них на той час вистачало: крім помітно змінюваного клімату навколишнього світу, з’явилася й нова загроза: люди, полювали на мастодонтів, щоб забезпечити себе продовольством.
Перший відомий науці випадок туберкульозу зареєстровано у бика в Китаї, чий вік — 500 000 років. Ротшильд і Ларрі Мартін із Музею природознавства в Китаї зробили окреме дослідження й виявили симптоми туберкульозу у групи порожньорогих жуйних тварин, в тому числі бізонів, вівцебиків і сніжних баранів (товсторогів). У порожньорогих інфекція була таким же буденним явищем, але поширилася набагато раніше — близько 75 000 років тому. Бізони й інші порожньорогі, ймовірно, з’явилися як види в Азії й проникли до Північної Америки Беринговим перешийком, що з’єднував колись два континенти. Люди пройшли тим же шляхом значно пізніше. Деякі порожньорогі, ймовірно, були вже хворі до моменту міграції, вважає Ротшильд. У Північній Америці вони заразили своєю болячкою мастодонтів та інші види, можливо, й людей.
Раніше повідомлялося, що передусім кліматичні коливання наприкінці льодовикового періоду, а не епідемії чи мисливці, послужили причиною загибелі багатьох видів великих тварин — від мамонтів до шаблезубих тигрів. Вони не змогли пристосуватися до викликаної помірним кліматом зміни ландшафту, коли низькорослі рослини звільнили дорогу деревам. Як писала «gazeta.ru», великі ссавці просто не дотягалися до верхівок дерев, де концентрувалася велика частина необхідних їм поживних речовин.
Таємниця шедевра да Вінчі
Канадські вчені виявили, що Мона Ліза, загадкова красуня, увічнена в однойменному шедеврі Леонардо да Вінчі, позувала художнику невдовзі після того, як народила свою другу дитину, повідомляє Reuters. Вони вважають, що картина була замовлена на ознаменування цієї урочистої події, і це дозволяє точно датувати картину 1503 роком. Дізнатися такі інтимні подробиці про життя італійки XVI століття дослідникам допомогла спеціальна технологія, що дозволила побачити перші замальовки, раніше приховані під шаром фарб. З’ясувалося, що на сукні Мони Лізи була нашита легка прозора тканина, що робилося в Італії тих часів лише для вагітних і жінок, які недавно народили. Також вчені стверджують, що розпущене волосся на портреті є авторською фантазією, оскільки на перших замальовках волосся Мони Лізи приховане під чепчиком, з-під якого вибивається лише кілька неслухняних прядок.
