Якщо вам здається, що у вашому житті бракує адреналіну — підіть на байкерську вечірку. І не відмовляйтеся, якщо хтось запропонує вас покатати, навпаки, погоджуйтеся обов’язково! По-перше, це класно. По-друге, подвійна, ні, потрійна порція адреналіну забезпечена.
КІЛЬКА ТИПОВИХ ПОМИЛОК
Не можу сказати, що, вирушаючи на відкриття мотосезону-2006, я вважала, наче всі байкери волосаті, насуплені та погано пахнуть. А тепер авторитетно заявити — середньостатистична волосатість байкерів не перевищує, скажімо, волосатості тих самих журналістів. Про насупленість навіть і не йдеться, та й загалом більшість із них — солідні люди... Не вірите? Поміркуйте самі. Мотоцикл коштує не менше двох-трьох тисяч доларів — це вітчизняний «Дніпро» або «Ява». Найпопулярніші в нас японські спортивні мотоцикли — «середнячки» — шість-дев’ять тисяч доларів. А якщо повз вас промчався «Харлей», то знайте, що ним, швидше за все, управляє дуже солідний чоловік. Інакше звідки в нього 40 тисяч доларів на таку «іграшку»?
Річ у тому, що найчастіше ми бачимо байкерів... по телевізору. Причому не наших байкерів, а американських, щонайбільше — європейських. Які практикують не лише «секс — наркотики — рок-н-ролл», а й повну показну асоціальність. «Вони живуть на допомоги та можуть дозволити собі все, що хочуть, — пояснив «Дню» голова правління громадської організації «Мотооб’єднання «Мото Актив Груп» Михайло Тараторін. — Нам так не вдасться — у нас зовсім інша ментальність. Але через західних байкерів формується негативний стереотип у нашому суспільстві. Ні, бувають, звісно, й у нас різні люди і, відповідно, різні байкери».
І, відповідно, різні мотоцикли. Вибирають їх, до речі, навіть не стільки за ціною, хоча це теж важливий чинник, скільки за характером. Адже за одні і ті ж гроші можна купити жвавий, шалений, неприборканий — словом, норовливий. А можна «м’який і пухнастий», поступливий — наскільки це слово може пасувати до мотоцикла. Залежить від марки. Причому визначити «свій» мотоцикл не так уже й просто — діяти доводиться методом проб і помилок. Ще один шлях — створити власну, єдину у своєму роді машину, яка вже точно відповідатиме всім наявним вимогам. Також не дуже просто...
«МОТОЦИКЛ — ЦЕ ЕМБЛЕМА УСПІХУ...»
На відкриття сезону приїхали майже 300 мотоциклістів. І хоча здається, що це дуже багато (особливо коли ця цифра підкріплена такою ж кількістю машин, розкішних і різних), насправді 300 в такій ситуації — це зовсім небагато, просто крапелька. Більш того, мотоцикли... взагалі не популярні в нашій країні. Власне, з метою популяризувати моторух в Україні «Мото Актив Груп» і відкрило цей проект байкерських вечірок, що складаються з серії різноманітних заходів. У Москві на подібному дійстві можуть зібратися десять тисяч мотоциклів, як і в Європі або США.
Усі починають розуміти, що мотоцикл — це емблема успіху, оскільки його справді можуть дозволити собі насамперед успішні люди. Мотоцикл — це спосіб життя, до речі, здоровий спосіб життя — на нього не сядеш напідпитку. Зараз, бачите, перед вечіркою багато байкерів відвозять свої мотоцикли на стоянки, щоб повернутися без них, і тільки тоді випити пива (справді, так і було. — Авт. ). Хтось займається йогою, хтось стрибає з парашутом, хтось захоплюється випивкою, а хтось їздить на мотоциклі. Я вибрав останнє. Мій мотоцикл — це моя суть, частина мене. Дружина теж хоче мотоцикл. Зараз вона сидить із дитиною, а потім я обов’язково їй його куплю». І хобі дитини в цій сім’ї, мабуть, також уже визначене наперед...
До речі, жінок-байкерів не так уже й мало. І хоч це переважно дружини та подруги байкерів-чоловіків, є абсолютно самостійні «бойові одиниці», які мають свій засіб пересування. Але я розповім вам докладніше про особливий вид «байкерш» — про тих, які сіли на мотоцикл уперше в житті, особливо не роздумуючи перед цим про майбутню пригоду.
ВОНО ТОГО ВАРТЕ!
Здається, це розвага — кататися на мотоциклі, особливо, якщо не ти ним керуєш. Насправді ж це дуже відповідальна праця. Відповідальність справді рідкісна — жодних пасків безпеки й обмежувальних ліній. Від того, як триматимешся, залежить, вилетиш чи ні — з усіма «льотними» наслідками. Причому інструктаж перед посадкою я пройшла вельми короткий — «цю ногу сюди, цю — туди, а руками треба впиратися от сюди». У результаті з’ясувалося, що впиралася я зовсім не туди, зате щосили — аж руки заніміли.
Але воно того варте! Не говоритиму про відчуття польоту — адже все одно ні я, ні ви ніколи не літали. Просто уявіть, що з каруселі в парку атракціонів вас звіяло вітром, і разом із сидінням, але без гарантій безпеки, несе по вечірньому Києву — повз вантажні і легкові авто, назустріч іншим легковим і вантажним машинам, повз знайомі вивіски... І взагалі, як це добре — відчути, що ти не така боягузка, як тобі раніше здавалося! Не кажучи вже про те, що цим потім можна довго хвалитися перед знайомими... Що це за дивне відчуття! Утім, цього не опишеш — просто підіть на вечірку байкерів, і хтось обов’язково запропонує вам покататися...
