Чи завжди найпопулярніші книжки є лідерами продажів? Чи «нерозкручені» твори можуть розкуповуватися? Й що, власне, визначає популярність видання? Ці питання я з’ясовувала спершу в книжковому супермаркеті «Буква». Чую, що питають про твори Валерія Шевчука та Юрія Покальчука. Цікавих побільшало біля полиць із книжками Оксани Забужко. Консультанта Юлію Щорс прошу назвати книжки-лідери продажу і книжки-лідери популярності у сегменті художньої літератури та публіцистики за останній час. Отже, найпопулярнішими виданнями й водночас лідерами продажу є «Сестро, сестро» і «Польові дослідження з українського сексу» Оксани Забужко, «Енциклопедія постмодернізму», твори Андрія Куркова із серії «Коронація слова», «Жінка як текст» — феміністичні есе Соломії Павличко, Оксани Забужко і Емми Андієвської, «Дві Русі» — книга із серії «Бібліотека газети «День».
Популярними залишаються також «12 обручів» та «Московіада» Юрія Андруховича, «Ключ» Василя Шкляра, твори Юрія Винничука. Сталий попит на них моя співрозмовниця пояснює культовістю письменників і «розкруткою» книжок у пресі та на телебаченні. А ще добре продається, інколи навіть розкуповується школярами та студентами серія «Зарубіжна класика» київського видавництва «Основи» та серія історичних романів Павла Загребельного харківського видавництва «Фоліо». Пояснюється це передусім тим, що перелік цих письменників і творів входить у навчальні програми шкіл та вузів.
На думку експертів щорічної акції «Книжка року», видання світової класики стає все перспективнішим. Особливо сучасного читача цікавить література ХХ століття.
У «Основах» «Енциклопедію постмодернізму» теж назвали лідером продажу та популярності. На нещодавній презентації у Києво-Могилянській академії вона розійшлася миттю.
У видавництві «Кальварія» «Ключ» Василя Шкляра та «Герой нашого часу» Леся Подерв’янського вважають найпопулярнішими творами, а торік за останній квартал найкраще продавалися «Тю!» Марини Мєднікової та «Лексикон таємних знань» Тараса Прохаська.
А що на столичному ринку «Петрівка»? Як стверджують продавці, найбільше купують літературу ділового змісту — право, економіку, менеджмент, інформатику, а також навчальну літературу — посібники та підручники. Питають за тими письменниками, чиї твори вивчають у школах чи університетах, приміром, Павла Загребельного чи Валерія Шевчука. Крім цього, продукція не всіх українських видавництв потрапляє на найбільший київський книжковий ринок.
Розподіл попиту на книжки за тематикою на «Петрівці» такий: прикладна література — 35%; художня література — 27%; навчальна література — 10%; дитячі книжки — 15%; довідкові видання — 13%.
У Києві середні ціни на книги — 5 — 10 грн., їх і найбільше купують середньостатистичні читачі. Дорожчі з 20 грн. Дозволити собі може не кожен. Розподіл попиту за ціновими групами такий: тільки 10% можуть заплатити за книгу більше 20 грн., 22% — купують твори, вартістю 10 — 20 грн. ( в таких межах коливається ціна на «розкручену» книгу українських авторів); 39% — 5 — 10 грн., 29% — лишень до 5 грн.
Отож чи можуть бути найпопулярніші книжки лідерами продажу — запитуємо у тих, хто їх пише та рецензує.
Костянтин РОДИК, головний редактор газети «Книжник review», автор і керівник проекту «Книжка року»:
— Переможцями конкурсу «Книжка року-2003» у жанрі прози стали «Біг Мак» Сергія Жадана, «12 обручів» Юрія Андруховича, «Мальва Ланда» Юрія Винничука. Певен, що названі твори Андруховича та Винничука стануть лідерами продажу. Не думаю, що розкуповуватимуть Жадана — він більше знаний як поет. Саме на художню літературу серед інших жанрів, що представляють українську книгу, існує сталий попит.
Сприйняття нового твору відбувається хвилями впродовж півтора- два роки через те, що жодне видання не має належної медійної підтримки. І сам книжковий бізнес в Україні — в зародковому стані. Коли відомий німецький ведучий та критик Райх Раніцький у своїй передачі представляв нову книгу, навколо якої розгорталася дискусія, наступного дня її розкуповували. В Україні — понад тисячу видавництв, а говорять про чотирнадцять найвідоміших. Газета «День» презентує багато нових видань? Ото ж бо й воно. Якби видавництва розсилали свої новинки, про їхні твори й них самих знали би більше. Без сумніву, купують тих авторів, яких знають.
Юрій ПОКАЛЬЧУК, письменник:
— Найпопулярніші книжки, безумовно, стають лідерами продажу. Хоч, приміром, нині найкраще можуть продаватися твори одних авторів, завтра — інших.
Вважаю, що не твір робить автора відомим, а навпаки. Культовий письменник — яскрава постать, оригінальна у поглядах, захопленнях, судженнях. Популярності твору також сприяє будь-яка реклама. Коли тільки-но вийшло «Те, що на споді», з’явилося п’ятдесят шість рецензій, з них двадцять одна — негативно критична. Тепер його разом з іншими перевидано знову.
Василь ШКЛЯР, письменник:
— Є відомі книжки українських авторів, які добре продаються. Також є не менш відомі видання, які не купують. Їх у пресі чи на телебаченні «розкручували» штучно. Наприклад, деякі твори-лауреати літературних конкурсів «Золотий бабай», «Коронація слова».
Лідерами продажу також можуть бути так звані обов’язкові твори з навчальної програми шкіл та вузів. Але ці книжки купують з примусу. А тоді вчителі нарікають, що не можуть дітей привчити до читання. Думаю, зараз читачів передусім цікавлять твори, «пронизані вітром нашого часу».
P.S. У статті використані дані з дисертаційних матеріалів Ірини Копистинської.
