У тумані проглядає гігантський купол зі скла і титану. Навколо нього — озеро, над яким підіймається пара. Неподалік — червоні сходи, що ведуть униз. Ці сходи — вхід до будівлі-купола, Національного центру виконавських мистецтв, або Великого національного оперного театру. Розміри центру вражають: площа — 200 тисяч квадратних метрів, три головні зали вміщують не менше 6,5 тисячі глядачів. Центр будували з 2001 по 2007 роки — до ХХІХ Літніх Олімпійських ігор, що проходили у столиці Китаю 2008 року. Будівлю в історичному центрі Пекіна (за десять хвилин ходи — площа Тяньаньмень і палацовий комплекс «Заборонене місто») довірили архітектору з Франції — Полю Андрьо. Центр розташований посеред штучного озера Чжуннаньхай.
У театр можна вільно зайти і поблукати його коридорами. Щоправда, вас перевірить охорона на вході. Якщо курите — приготуйтесь попрощатися із запальничкою. Скоріше за все, її відберуть, як це роблять в багатьох інших громадських місцях Пекіна. У холах опери багато скульптур — дивні форми з металу і дроту. Сучасні митці намагалися передати у формі різні мелодії — вальсові, джазові тощо. Діти охоче фотографуються зі скульптурами радянських партизанів, героями вистави до 70-річчя закінчення Другої світової війни.
Репертуар у театрі розмаїтий. Є такі знамениті й складні вистави, як «Чарівна флейта» Моцарта і «Лоенгрін» Вагнера, є сучасні китайські спектаклі, такі як опера «Рікша», є танцювальна драма «Марко Поло», традиційна пекінська опера «Ти і я», драматичні вистави — наприклад, «Джейн Ейр».
Опера сповнена звуків: десь репетирують артисти, на одному поверсі, просто у холі, молода піаністка грає за роялем класичні мелодії. Поруч — декілька десятків стільців для глядачів. Люди слухають, аплодують, фотографують. Неподалік — гігантський корабель, прикрашений величезною золотою головою бика. Це — частина декорацій до опери Джузеппе Верді «Аїда». Можна зайти всередину корабля — там є експозиція, присвячена виставі: прикраси доньки фараона Амнеріс і рабині Аїди — героїнь опери, партитура, архівні фото.
Між іншим театр — ще й масштабний освітній центр. На 1400 квадратних метрах розмістилася бібліотека з книжками і журналами про мистецтво. У центрі регулярно проводять лекції. Нагадала про дитинство (хто не мріяв про ляльковий будиночок?) невелика виставка в одному з куточків закладу. Студенти Китайського університету комунікацій разом із декораторами створили 20 мініатюр — куточки старого Пекіна. Точність авторів вражає: у будинках є решітки на вікнах, посуд, вогнегасники — при цьому розмір деяких деталей менший за ніготь людини. В експозиції є й стіл із робочими інструментами, фарбами, шматками картону — показують «кухню» декоратора.
Деякі жителі ставляться до футуристичної будівлі Національного центру виконавських мистецтв із гумором: у народі споруду називають «яйцем». Але, так чи інакше, «зовнішність» театру вражає. Будете у Пекіні — завітайте, і краще — не просто поблукати коридорами, а піти на виставу.
