Одним із перших спектаклів, заспіваних у цьому сезоні, була «Аїда» у Вроцлаві. Довелося часто співати в Іспанії в «Трубадурі», а також в інших операх Дж.Верді, які не йдуть на київській сцені — «Отелло», «Бал-маскараді», далі співатиме у «Фальстафі», «Макбеті», «Симоні Бокканегра». І, крім цього всього, в репертуарі співака — і Ріголетто, і Жермон, і Набукко. Як бачимо, Майбороду без найменшого перебільшення можна назвати дійсно вердіївським співаком.
У квітні в творчій біографії співака сталася ще одна важлива подія. Вперше в Києві він заспівав партію Скарпіа в опері Пуччині «Тоска» (вже двічі). Скарпіа в Майбороди виявляється втіленням владності й сили, він зберігає якесь благородство і внутрішню цілісність. У цьому полягає головна відмінність трактування Майбороди, адже прочитання цього образу іншими співаками зазвичай передбачає акцентування злоби та підступності Скарпіа.
Роман Майборода нарікає на те, що в репертуарі нашого театру не знаходиться гідного місця національній класиці. Та й самі українці чомусь не схильні пропагувати свою оперну музику за кордоном. Хоча, ведучи розмову про таку постать, як Роман Георгійович, не можна не пригадати опери Георгія Майбороди. Такі твори, як «Ярослав Мудрий» або «Тарас Шевченко», без сумніву, могли б сьогодні прикрасити сцену Національної опери. Якщо ж говорити про славну творчу династію, то четвертий її представник, син Романа Георгійовича — Платон уже працює хормейстером у Національній опері, а нині закінчує Національну музичну академію ще й як вокаліст.
Вокальна техніка співака, на думку Майбороди, повинна виходити зі слова. Саме володіння словом, виразна артикуляція, довершена італійська вимова й дозволяють співаку донести до слухача глибинну сутність втілюваного образу. Тембральні особливості голосу, звуковедення та вирішення інших вокальних завдань стають тоді ще більш осмисленими, набувають якогось первісного смислового підгрунтя. Ця єдність слова і звуку — явище, вкрай характерне для Романа Майбороди, воно формує його творчу манеру й вигідно вирізняє співака серед колег.
Пильна увага до слова та звичка утримувати найсуворіший вокальний режим часто призводить до того, що, особливо в італійських операх, за стилем поведінки на сцені, за рівнем вокальної культури Майборода стає дедалі більше схожим на таку собі мандрівну європейську зірку, аніж на вихованця слов’янської школи. Артист надзвичайно вимогливий до себе. Він зізнається, що на початку творчого шляху йому не повною мірою вдавався пластичний, сценічний бік створюваних образів. Очевидно, внаслідок наполегливого самовдосконалення, наразі Майборода на сцені вже сам може служити прикладом для вивчення акторської майстерності.
Викликає жаль, що в театрі недостатньо уваги приділяється творчому наставництву. У Великому театрі існує декілька спеціальних штатних одиниць педагогів-наставників та педагогів-консультантів. Цю роботу звичайно виконують досвідчені солісти, яким є чим поділитися з молодшими колегами. Нещодавно у Романа Майбороди з’явилася думка допомогти молодшим колегам, поділитися своїм досвідом, тобто реалізувати ідею творчого наставництва молоді, таку звичну для великих оперних театрів. Ця ідея знайшла розуміння в дирекції. Але, на превеликий жаль, її втілення не було доведене до кінця. Гадається, що творче наставництво, якого поки й близько немає в нашому театрі, могло б багато в чому допомогти і укріпити творчий потенціал молоді.
Роман Майборода сповнений сил і творчого натхнення, ми сподіваємося, що, крім іншого, на сцені Національної опери України найближчим часом йому вдасться заспівати партії Грязного в «Царевій нареченій», Альфіо в «Сільській честі» та Консула в «Мадам Баттерфляй». Ці вистави давно йдуть у нашому театрі, а в Майбороди ці партії вже давно готові й випробувані. А на початку наступного сезону ми знову почуємо співака в партії Остапа в капітальному поновленні «Тараса Бульби». Я впевнений, що, приходячи до театру, ми ще довго будемо зустрічати захопленими аплодисментами виходи на сцену Романа Майбороди.
