Днями в одному з сіл Ярмолинецького району Хмельницької області зникло четверо підлітків. В записці, яку залишив один із хлопчаків батькам, значилось, що компанія восьмикласників вирушила за двадцять п’ять кілометрів від села грати в «Останнього героя». Чекати на повернення слід... через чотири роки. Саме цього терміну, на думку школярів, достатньо було б, для визначення, хто з них таки гідний цього «почесного» звання.
Хлопчики виявилися метикуваті. Взяли із собою тільки найнеобхідніше. Найбільш свідомий — підручники. Напевне сподівавсь, що за чотири роки він їх таки засвоїть. Другий, працьовитий, підхопив сокиру. Третій, не менш господарська особистість, узяв насіння овочевих культур. А четвертий не погребував консервами.
Придибали до місця призначення. Побудували сякий-такий намет. Почали добувати вогонь... Одним словом, заходились по господарству. Не встигли «герої» вгледітись до нового місця, пристосуватись до складних реалій нереальної гри, як через два дні їх таки знайшли батьки. Щоправда не за два з половиною десятки кілометрів, а лише за два.
З тим, що встиг найбільш свідомий хлопчина вивчити з підручника за дві доби, з тим і пришкандибав у рідну школу наступного дня. Разом із компанією однодумців. Та не міг, сердешний, за партою сидіти — так-бо перестаравсь у вихованні батько. Цього хлопчину й назвали «Останнім героєм» на селі.
КОМЕНТАРI
Броніслава БЕЙДЕРМАН, завуч ліцею №17, м. Хмельницький:
— Як відомо, єдиний засіб відірвати дитину від телевізійних передач — дати заставку «Освітня програма». А от примітивні реаліті-шоу запам’ятовуються легше, ніж науково-популярна телепередача. На легкий жанр більшість телеглядачів, особливо діти, дуже падкі. Цікавіше, бо видовищніше. Наведу конкретний приклад. Наразі в Хмельницькому спостерігається сплеск дзвінків із приводу замінування шкіл. Хіба дитина, яка не зловживає переглядом телевізора, наважилася б на подібне?
До того віку, коли дитина з її хиткою свідомістю ще не в змозі сама за себе та свої вчинки відповідати, школам, позашкільним закладам і батькам слід намагатися зацікавити її чимось більш корисним, ніж перегляд шоу, подібних до «Останнього героя». Аж поки в підлітка старших класів не наступить критичне осмислення дійсності. У більшості випадків свідомо учень навіть 11-го класу може дивитись те, чого йому зовсім не варто переглядати. Негативний досвід, як відомо, це теж досвід.
Олена ГЛАДКА, практикуючий психолог (м. Донецьк):
— Загальновідомо, що на дітей і підлітків телебачення впливає більш сильно, аніж на дорослу людину. Природно, що часом ті директиви, які транслюються з екранів телевізорів, набагато сильніше впливають, ніж поради батьків, викладачів. Це відбувається через те, що підліток приймає телевізійну інформацію за чисту монету. Тобто те, що підноситься телебаченням — правило, норма для дитини.
Підліткам легше сприймати телебачення, бо в юному віці ще немає серйозного сприймання навколишнього, світ бачиться грою. Підліток втілює побачене на телеекрані для того, щоб довести навколишнім власну значущість. В «Останньому герої» дійсно показуються всі людські здібності виживати. У випадку з восьмикласниками найголовнішим для хлоп’ят було досягнути визнання навколишніми: насамперед ровесниками, а потім уже батьками й учителями. Плюс частка романтизму, прагнення подвигів, які в цьому віці ще наявні. Підліткам притаманні всі ті пориви, які в дорослому житті втрачаються.
