Київський академічний Молодий театр при підтримці «Гете-інституту в Києві» і Фонду «Україна 3000» Катерини Ющенко представили прем’єру вистави в постановці Станіслава Мойсеєва «У моєму кінці — мій початок…» за мотивами драми Фрідріха Шиллера «Марія Стюарт».
Для України ця вистава принципова щонайменше з двох причин. По-перше, в репертуарі українських театрів практично немає п’єс Фрідріха Шиллера, а «Марія Стюарт» останнього разу ставилася в нас близько півсторіччя тому. Вистава київського Молодого театру поверне цей чудовий текст сучасному українському глядачеві. Друга причина, звичайно, істотніша: сама ідея постановки. Задум, сценічний ескіз і план майбутньої вистави виникли на початку осені 2004 року, напередодні виборів, що потягли ряд історичних для України подій. Боротьба влади з опозицією в період проведення виборів була настільки непримиренною, а методи тиску такі цинічні, що театр не мав права не помічати цього й відмовчуватися. Текст «Марії Стюарт» Шиллера несподівано виявився гранично співзвучним нашим громадянським переживанням. Його роздуми про природу влади, її жорстокість і підступність вже не сприймалися як відірвані філософствування. І на перший план у виставі висунуто саме політичні аспекти шиллерівської «Марії Стюарт». У виставі конфлікт Марії та Єлизавети — не просто суперництво двох непересічних жінок, але диспут про етичні принципи влади. Чи має право лідер держави стверджувати свою волю аморальними тиранічними засобами? Де проходить межа між егоїзмом і політичною доцільністю? Чи не є насильство, що насаджується політичними лідерами, пасткою для них самих?
Навіть у декораціях використано пізнавані знаки помаранчевої революції, зокрема щити з графіті, якими був усіяний увесь Майдан. Але вистава Станіслава Мойсеєва — не лише публіцистика, але й психологічне дослідження. Класичні форми психологічного театру поєднано тут із гострою формою політичного видовища.
