«Iсторія новорічної іграшки» — так називається виставка, яка проходила в святкові дні в одній із зал Дніпропетровського історичного музею. В її експозиції — сотні ялинкових прикрас, а також новорічні листівки різних часів, зібрані працівниками музею за активної допомоги городян. Подібної колекції, яка своєрідно відображає культуру та історію нашої країни, як стверджують фахівці, поки що немає в жодному музеї України, хоча традиція святкування Нового року, а тим більше Різдва Христового існує в нас багато поколінь.
«Ідея створення колекції ялинкових прикрас, — розповідає науковий працівник Алла Москалець, — з’явилася у працівників музею пару років тому, коли в Дніпропетровську проходила виставка дитячої іграшки. За збігом обставин це було в Новорічні дні, а тому ялинку в музеї вирішили прикрасити по- особливому і звернулися через пресу до мешканців Дніпропетровська із закликом подарувати музеєві старі й незвичайні ялинкові прикраси». Ініціатива музейних працівників дістала живий відгук серед городян — новорічні іграшки стали приносити в такій кількості, що за короткий час у запасниках музею утворилася справжня колекція, яка заслуговує на увагу не лише широкої публіки, але й фахівців.
Взагалі, на думку працівників Дніпропетровського історичного музею, ялинкові іграшки якнайкраще відбивають свій час і знаменні події. Спочатку в Європі, за християнською традицією, різдвяну ялинку прикрашали ласощами, горіхами чи фруктами. Лише згодом на ній з’явилися «неїстівні» прикраси. Першими з них вважаються кулі, якими в Німеччині у неврожайний рік спробували замінити яблука. Однак справжній бум ялинкові іграшки пережили порівняно нещодавно — трохи більше аніж сто років тому. Саме тоді, за словами працівників музею, з’явилися Дід Мороз зі Снігуронькою, а на ялинках стали красуватися позолочені шишки і бурульки, які не тануть, зайчики і білочки, буси і гірлянди.
Революція, що вибухнула в Росії, майже на два десятиріччя перервала святкуванню Різдва Христового і лише 1935 року відомий партійний діяч П. Постишев у газеті «Правда» запропонував «на Новий рік організувати дітям хорошу ялинку». Розробкою радянських ялинкових прикрас і їх асортиментом ще перед війною зайнявся в Москві Інститут іграшок. Вже незабаром новорічні ялинки в усій країні прикрасилися червоними зірками, серпами і молотами, дирижаблями, літаками, танками, парашутистами і навіть портретами Сталіна і членів політбюро. Проте потіснити культ особи Діда Мороза їм не вдалося, а 1949 року до 150-річного ювілею О. Пушкіна радянські ялинки збагатилися цілим набором казкових персонажів — золотими рибками, богатирями, русалками і хатинками на курячих ніжках. Не пройшла безслідно і «кукурудзяна епопея» за часів М. Хрущова, коли на ялинових гілках «виросли» качани, а також зоряна доба підкорення космосу з її супутниками, ракетами та космонавтами. Все це, відзначають працівники історичного музею, відбиває неповторний колорит тих часів.
Наш час, як можна помітити на виставці, також вніс свої корективи — Діда Мороза зі Снігуронькою тепер настирливо тіснить заморський Санта Клаус, а на новорічних листівках разом із різдвяною атрибутикою все частіше з’являються українські національні сюжети — сільські колядники чи козаки з кобзами. Відродженню національних традицій намагаються сприяти і в Дніпропетровському історичному музеї: поруч із виставкою ялинкових іграшок, свої двері розчинив для дітей справжній різдвяний вертеп. Історія цього народного театру, що сягає глибини віків і майже забута в Україні, на думку музейних фахівців, ще чекає на своїх дослідників.
