Знову спливла ідея перепоховати лідера націоналістів Степана Бандеру в Україні. На Прикарпатті навіть створено комісію з цього приводу. Але існує чимало перешкод для втілення такої ідеї. Як відомо, провідник Організації українських націоналістів Степан Бандера був убитий 1959 року агентом радянської спецслужби Богданом Сташинським і похований у Мюнхені.
Я двічі був на могилах знаменитих діячів української історії за кордоном — 1997 року в Мюнхені на могилі Степана Бандери і 2006 року на могилі Симона Петлюри в Парижі. Кожного разу після того виникала думка: скільки ж це наших співвітчизників по всьому світу розкидано! Мільйони і мільйони їхали з Батьківщини шукати кращої долі, спершу в трудову еміграцію, а потім тікали від більшовиків, які обіцяли поліпшити життя в таборах ГУЛАГу. Певна річ, серед емігрантів були й визначні постаті, які увійшли до історії України. Звісно, справедливим було б перепоховати їх у рідній землі.
Отож, ініціатори перенесення праху Бандери на Батьківщину повинні відповісти на запитання: чому мова йде лише про Бандеру? Адже й інші видатні українці заслужили на вічний спочинок у рідній землі. Той же Петлюра, а також Махно, які зараз у Парижі. Євген Коновалець у нідерландському Роттердамі. Письменник і політик Володимир Винниченко похований у французькому місті Мужен. Власне, чому увагу звертаємо лише на діячів відносно недавньої історії? Той же Іван Мазепа був похований у румунському місті Галац. Правда, церкву, де він спочивав, було знищено за часів Чаушеску, але, хто знає, може, прах його десь іще зберігся.
Далі треба пояснити, чому ховати пропонується в Івано-Франківську. Адже таким чином ініціатори ніби фіксують статус Степана Бандери як провінційного діяча, котрий не має всеукраїнського значення. Але ж це не відповідає дійсності, і могила Бандери мала б бути встановлена у Києві.
Ну, і всі сумніви розвіяв Степан Бандера-молодший. Він висловився від імені родини: «Позиція сім’ї така: перепоховання має сприяти консолідації українського суспільства, а не його розколу. Для цього потрібно проводити відповідні просвітницькі заходи. Але ми бачимо, хто сьогодні відповідає за освіту в нібито незалежній Україні, яка нібито навіть не здатна написати свою власну історію без допомоги «старшого брата по великій вітчизні».
Він також додав, що не вважає можливим перепоховання за нинішньої влади, яка «вдало використовує розкол у суспільстві, адже розділеними легше управляти». Онук провідника ОУН також порадив українцям «думати більше про Межигір’я, а не про Бандеру, щоб їхнє життя покращилося вже сьогодні».
Навряд чи без згоди родини можна буде чіпати прах покійного. Отож, укотре висловлена вголос ідея так і залишиться просто ідеєю, яку не втілили в життя.
