Театрали знають, що будь-яка нова робота театру «Мушля» — це завжди нові пошуки форми й змісту, це завжди експеримент. Жанр вистави цього разу було визначено як «сенситивні проявлення без антракту». Режисер і автор сценарію Сергій Архипчук уже отримав запрошення від багатьох театральних центрів показати виставу на їхніх майданчиках. Отже, про виставу та інше розповідає Сергій Архипчук.
— Розпочнімо з визначення жанру...
— Насправді це мозаїка станів, емоцій, реакцій, позицій і поглядів, в основі яких — поезії Богдана Бойчука, координатора Нью-Йоркської групи поетів. Богдан Бойчук — один із засновників Нью-Йоркської групи поетів, і це єдине угрупування в історії світової літератури, яке проіснувало 50 років. Це — яскраві модерністи, Вони відкриті усім мистецьким пошукам Америки і Старої Європи, але найбільш послідовно толерували у своїй творчості ідеї екзистенціалізму. Водночас рухалися своїм неповторним українським шляхом. Культуролог, перекладач і поет Богдан Бойчук — один з найяскравіших представників цієї групи, який десять років тому повернувся на Батьківщину, живе і працює в Україні.
— Які сегменти творчості Бойчука відображено у виставі та якими засобами?
— Найбільше творів використано з циклу «Сім молитов», а це — тридцять три поетичні твори. Головна героїня і вона ж так звана Персона проявлень — її грає Олена Огороднійчук — уособлює зв’язок із Творцем і всім сущим. Водночас вона символізує неспокій, вона ніби боксерська груша суспільства. На сцені є п’ять ідолів, два з яких із двома язиками. А це метафора того самого «двуязичія» як одного з подразників сучасного українського буття.
— Представ, будь ласка, творчу групу вистави.
— Вельми неординарну музику створив Володимир Павліковський, пластичну хореографію здійснив В’ячеслав Гуров, художник-сценограф Ніна Мурашкіна. Також активно задіяні співачка Ярослава Побережна (колоратурне сопрано), цимбаліст і перкусіоніст Андрій Войчук.
— Ми вже звикли, що кожна нова робота театру «Мушля» має якесь особливе надзавдання...
— «Не тільки молитви» — не виняток, оскільки цю роботу можна назвати творчим звітом до мого 50-річчя. І я у метафоричній формі висловив тут власне ставлення до всього, що нині відбувається у моїй рідній країні. До того ж, вистава вимагає активної співучасті глядачів у дійстві. Окрім кількох київських прем’єр, відбудуться прем’єрні покази у Чернівцях, Івано-Франківську, Тернополі, Луцьку, Калуші, Енергодарі та інших містах.
