Традиційну творчість художників та художниць української еміграції досить широко представлено в київських музеях. Інша ситуація склалася з концептуальним мистецтвом, тим, що називають contemporary art. Творчі пошуки представниць четвертої хвилі еміграції проходять поза середовищем української діаспори, з її консервативними поглядами на художній процес, а тому не знаходять підтримки і в діаспорному інформаційному просторі. До останнього часу вони майже невідомі в Україні.
Киянка Тетяна-Ева Гершуні — одна з найбільш неординарних художниць сучасного українського мистецтва, незалежна й прогресивна, бунтар за характером й експериментатор у творчості. Уже під час навчання на факультеті теорії та історії мистецтва Української академії мистецтв вона, порушивши неписані правила цього вузу, із захопленням присвятила себе пошукам у концептуальному мистецтві — в живописі, фотографії та інсталяціях. Після закінчення інституту Гершуні прийняла рішення не поповнювати численні ряди столичних мистецтвознавців. Сферою її професійної діяльності стало contemporary art.
У 1994-1995 роках Гершуні брала участь у гучних виставках у Києві й Одесі, створила авторський проект «Ультрадіалог» у галереї «Бланк-арт», яка тепер вже не існує. Брала участь у першому і, по суті, останньому в Україні феміністському художньому проекті «Рот Медузи», творцем якого була прогресивний український куратор Наталія Філоненко.
Тетяна стала українським першовідкривачем ультрафіолетового світла як особливого візуального ефекту в образотворчому мистецтві. Вона використала його у своїй виставці «Анабіоз» — одній із найцікавіших в історії столичної галереї «Ра», в одеському проекті «Фантом-Опера», у створеній американським куратором Мартою Кузьмою виставці «Погляди з варенням» у київському Центрі сучасного мистецтва. Ідеолог українського сучасного мистецтва Олександр Ройтбурд, який неодноразово працював із Тетяною як куратор, так відгукнувся про неї: «Ева Гершуні — одне з найцікавіших жіночих імен в актуальному українському мистецтві. Мені завжди імпонувала самостійність її художньої позиції. Мистецтво Гершуні дуже непередбачуване — і дуже мотивоване; дуже відверте — і дуже стильне; дуже професійне — і дуже наївне; дуже психопрагматичне — і дуже жіноче. Дуже дитяче — і дуже доросле».
1998 року художниця виграла грант відомого в Північній Америці університету канадського штату Саскачеван. А вже наступного року Тетяні запропонували викладати в університеті малюнок. У період трирічного стажування наша співвітчизниця брала участь у кількох виставках в саскатунській Gordon Snelgrove Gаllery. Там 1998 року демонструється її спільний з художницею Рісою Горовіц відео-проект «Aut». 2000 року Ева підбила підсумок свого перебування у вузі проектом «Pause», який для себе назвала «Нова музика» — на честь своєї улюбленої пісні, що її виконує Жанна Агузарова .
Після отримання диплома Masters of Fine Arts, Тетяна викладає малюнок у заснованому соратниками Волта Діснея анімаційному Sheridan Arts College, де, крім того, займає пост директора департаменту основ образотворчого мистецтва.
На Україну Ева повертатися поки що не збирається, а зв’язатися з нею в Канаді досить складно, оскільки її часто поглинає «Північне сяйво». Саме так називається нове полотно, над яким працює Гершуні — масштабний експеримент у сфері нефігуративного живопису. Київська виставка стане першою публічною експозицією, яка представляє на батьківщині твори неординарної художниці після її від’їзду.
