Український слухач любить музику цього композитора, великий успіх завжди мали його «Слов’янські танці», Симфонія №5 (9) («З нового світу»). Дворжак залишив меломанам у спадок і кантатно-ораторіальні твори на духовні католицькі тексти. В них він торкається двох полярних сфер почуттів: з одного боку, почуття скорботи, світлого печалю, упокореного смутку, з другого, – повне сердечного тепла славлення життя. Такою ж є кантата «Скорботна Богоматір», написана під враженням жахливих подій в особистому житті: один за одним померли його троє дітей. За складом своїм вона нагадує «Німецький реквієм» Й. Брамса. «Реквієм» – один iз пізніх творів Дворжака (1890), написаний під впливом тісної творчої дружби з Й.Брамсом і присвячений саме йому – другу і покровителю, який у 1873 році подбав про необхідну державну стипендію і грошову премію для маестро і запропонував його твори своєму видавнику.
З 1890 року Дворжак багато гастролював як диригент зі своїми творами: Лондон, Берлін, Париж, Будапешт, Нью- Йорк... З успіхом виконувались його Перша і Третя симфонії, Симфонічні варіації на власну тему, «Слов’янська рапсодія» та інші твори, серед них — «Реквієм».
У «Реквіємі» органічно сплелись традиційний латинський текст і форма зі слов’янською мелодикою. Мелодична щедрість і емоційна безпосередність, вогняний темперамент у єднанні з ласкавою сердечністю і стриманістю, співучі підголоски, притаманні слов’янській музиці, тонкість і гнучкість гармонічного письма, майстерне використовування властивостей інструмента – такі особливості цієї музики.
Капела «Думка» під керівництвом Євгена Савчука, симфонічний оркестр Національної філармонії України (диригент Микола Дядюра) і солісти Національної опери України Світлана Добронравова (сопрано), Людмила Юрченко (меццо-сопрано), Олександр Дяченко (тенор), Валентин Пивоваров (бас) створили надзвичайно гармонійний ансамбль. Повно і емоційно виважено звучали всі групи хору, динамічна градація нюансів плинула ідеально від тендітного піано до потужного фортисимо, темброве забарвлення кожного регістру доповнювало багатогранну гармонію всього полотна. В тембровій єдності прозвучали партії соло тенора і баса, приємно вражаючи соковитим і багатогранним забарвленням голосів. Чоловічий дует Валентина Пивоварова і Олександра Дяченка полонив аудиторію. Як завжди оксамитово прозвучав голос Людмили Юрченко, а в ансамблі з тенором і басом – рівно, з глибоким драматизмом. У дуетах Світлани Добронравової і Людмили Юрченко відчувається багаторічний досвід співу разом, професіоналізм і високий рівень виконання.
Але якщо капела «Думка» має великий творчій досвід (80 років з моменту заснування), то оркестр Національної філармонії молодий. У 1995 році до цього нового колективу увійшли студенти і недавні випускники Національної музичної академії ім. П. Чайковського, і оркестр тоді звучав дещо строкато. Тепер маємо високопрофесійний колектив, що дихає, творить і звучить у ритмі, заданому талановитим диригентом М.Дядюрою. Кожного року музиканти готують цікаві програми, багато гастролюють. Зараз колектив разом з капелою «Думка» і солістами опери виступають у Франції, де виконують дворжаківський «Реквієм» на двох традиційних музичних фестивалях у м. Ля Шез Дю та на батьківщині композитора Г. Берліоза у м. Ля Кот Ст. Андре.
