Уперше в Києві в Оперній студії Національної музичної академії України виконали романтичну оперету-феєрію для дітей за казками Г. Х. Андерсена «Стійкий олов’яний солдатик».
Музику написав відомий композитор Сергій Баневич із Санкт-Петербурга. Постановку здійснила випускниця НМАУ, режисер Лариса Леванова; їй також належить ідея сценографії вистави. В оформленні постановки брали участь художник Олена Куца-Чапенко і бутафор-декоратор Наталія Реброва. Автор лібрето оперети Микола Денисов об’єднав перипетії кількох казок Андерсена, зберігши їх зворушливу чарівність, він лише замінив трагічний фінал на життєстверджуючий хеппі-енд. Історія оповідає не лише про всепереможне кохання Олов’яного солдатика до прекрасної Балерини, але й про дружбу, відданість, зраду і користь, і про те, що ж усе-таки перемагає в житті — добро чи зло. А персонажі-іграшки, пройшовши чимало випробувань, стають справжніми людьми з люблячими серцями.
Діти від усієї душі співчували казковим героям, з милою безпосередністю даючи їм поради, коментуючи події, лякаючись і радіючи. А дорослі глядачі, сміючись і сумуючи, замислювались над простими, але важливими ідеями вистави. Скромний бюджет постановки жодним чином не позначився на її видовищності. Художникам захоплено допомагали артисти — студенти НМАУ, які шили, фарбували, малювали, конструювали костюми та декорації. Вони відповідали духу казки: любовно зроблені шапочки у вигляді пуп’янків із ретельно зшитими пелюстками — для персонажів-Троянд; розкидані кубики, які слугували героям-«іграшкам» за зброю та меблі; величезні олівці; штучні гроші Свинки-Скарбнички; заквітчаний обруч, на якому виконавиця ролі Солов’я безстрашно підіймалася під колосники, співаючи свої пісні; стильний піджак Щура, якому позаздрив би не один модельєр… А повітряні кульки, що спустилися під кінець вистави зі стелі прямо на голови всміхненим глядачам, і сяючі різнокольорові блискітки, що обсипались у фіналі на артистів — викликали у публіки захоплення. (Кілька місяців перед виставою вся трупа запекло поїдала цукерки, збирала фантики, потім нарізала їх на дрібні шматочки, щоб у день прем’єри фольга перетворилася на іскристий «дощ».) До речі, з декораціями-кубиками пов’язана ще одна історія: основою для них послужили коробки з- під цукерок, на яких було написано «Зроблено з любов’ю». Так, цілком випадково, ця фраза стала девізом вистави.
Однак усі чесноти сюжету виглядали б менш яскраво без привабливої, ліричної, повної самобутнього мелодизму музики Баневича, яка відтіняє казкові події. Творчість цього композитора — визнаного класика дитячої музики, продовжувача традицій музичного романтизму — майже 40 років пов’язана з музичним театром і кіно. Вистави з музикою композитора йдуть у театрах не лише Росії, а також за кордоном; музика Баневича нерідко виконується в концертах, гастрольних виступах і фестивалях у різних країнах, зокрема в Китаї, Німеччині, Бельгії, США, Італії.
Диригент-постановник вистави Ігор Ярошенко відредагував і оркестрував кілька музичних номерів оперети. До речі, сам автор, Сергій Баневич, мав намір приїхати на прем’єру, оскільки сценічна версія Лариси Леванової дуже сподобалася йому (постановники відправили композитору відеозапис допрем’єрного показу). Але обставини перешкодили, проте композитор, безсумнівно, залишився б задоволений. Глядачі відзначали теплоту й гумор вистави, талановиту музику (в живому звучанні), натхненну гру молодих акторів. Вокальна якість їх виконання була дуже високою — адже всі артисти є студентами музакадемії. Не поступалась і драматична гра, злагодженість акторського ансамблю, яскравість і точність виконання танцювальних номерів (хореограф-постановник спектакля Вячеслав Вітковський поставив не лише балетні фрагменти, але й пластику драматичних і вокальних епізодів). Захоплення глядачів викликали Юрій Ковальчук у ролі Стійкого олов’яного солдатика, Елеонора Віндау (Лялька), Олександр Пушняк (Кінь), Олександр Аніщенко (Бісеня), Олег Тонкошкура (Механічний соловей), Наталія Попова (Свиня-Скарбничка) артистка балету Вероніка Вітковська в ролі Балерини, Ульяна Алексюк (Соловей), Ольга Слепнева (Пацюк), Юрій Горинь (Кріт), Дитячий хор «Любисток», вокальний ансамбль і оркестр Оперної студії. Кожному з них вдалося показати характер свого героя — ліричний чи веселий, гротескний чи поетичний. Маленькі глядачі після вистави обговорювали акторів, фотографувалися на згадку. Отже, прем’єра відбулася: адже діти — публіка, яка не вибачає нещирість і фальш на сцені, і ця публіка була підкорена…
