Цей червоний лаковий кабінет авторства британського мебляра доби рококо Томаса Чіппендейла (1718 — 1779), виготовлений у першій чверті XVІІІ століття у стилі «шинуазрі» (або «китайщина»), у Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України вважають справжньою перлиною постійної експозиції «Декоративно-ужиткове мистецтво Європи наприкінці XV — першої половини XX століття».
Як розповів «Дню» завідувач сектору експозиції МЕХП Андрій КОЛОТАЙ, XVІІІ століття було періодом розквіту англійських меблів, удосконалення їхніх форм і технік виготовлення. «Англійський стиль у меблях був таким популярним, що отримав поширення цілою Європою, — говорить музейник. — У XVІІІ—XІX століттях з англійських меблів почали робити копії, а особливо — в Німеччині та Австрії, і робили це так вдало, що зараз визначити саме англійське їх походження стало вельми проблематично».
«Шинуазрі» — це вишуканий стиль, який набув популярності у Європі в середині XVІІ століття, а навіяний був мистецтвом Китаю та Японії. У галузі художньої обробки дерева важливим винаходом Далекого Сходу були лаковані вироби, які з’явилися в Китаї у першому тисячолітті до нашої ери. У ІІІ столітті нашої ери це мистецтво поширилося й у Японії. У ІX столітті майстри Кіото для декору лакованих меблів почали використовувати перламутр, а в XV — розпис, найчастіше — пейзажний. У XVІІ столітті ця техніка сягнула піку майстерності. Поверхню виробу покривали тонким шаром рідкого лаку, сушили, полірували, а потім наносили наступне лакове покриття. Цю операцію повторювали по декілька разів, тому й не дивно, що робота тривала роками.
Великий червоний лаковий кабінет у збірці МЕХП — саме такого типу. Складається з двох частин. Верхня — це шафа з двостулковими дверцятами, за якими — десять досить великих, різних за розмірами шухлядок. Нижня частина — це стіл на s-подібних ніжках. Уся поверхня кабінету вкрита товстим шаром червоного лаку. На його тлі чітко вимальовуються зображення жанрових сценок, будиночків, пейзажів, птахів та квіткових композицій. Враження багатоколірності досягається завдяки поєднанню різних відтінків або накладанням на них в окремих місцях прозорого лаку.
Деякі елементи підкреслені чорним штриховим рисунком. Найважливіші фрагменти декору (як-от фігури людей та птахів) спочатку виліплювалися малим рельєфом з левкасу і лише згодом золотилися.
Специфічним видом декору кабінетів у стилі «шинуазрі» були накладні завіси, кутники, накладки на замки. У пам’ятці МЕХП — це золочені латунні пластини, суцільно покриті гравірованим рослинним та зооморфним орнаментом. Накладка замка пишно прикрашена ажурним декором.
«Експонат із нашої експозиції — високомистецька річ, яка захоплює, вражає і дивує, — говорить Андрій Колотай. — Це справжній земний рай у стилі рококо».
Залишається додати, що цей раритетний секретер Музей етнографії успадкував від свого попередника — Промислового музею, заснованого 1874 року.
P.S. Точно знаю, що багато людей через фінансову скруту не можуть дозволити собі відпустки. То чому б за цілком помірну плату не помандрувати музеями? Тим паче, що там пропонують земний рай? І хай це — «китайщина», але ж яка!..
