Мотоциклетні гонки на гаревих доріжках (саме так докладно можна розшифрувати англійське «speedway») з’явилися в Рівному вже далекого 1954 року й одразу завоювали симпатії місцевого населення. Стійкому інтересу до шалених швидкостей, які демонстрували мотогонщики на Рівненському треку, великою мірою сприяло те, що саме наше місто зібрало в себе найкращих спідвеїстів Радянського Союзу. Як не защеміти серцю від ностальгічної згадки про легендарних Віктора Трофімова, Олександра Кришталя, Григорія Хлиновського, Бориса Горку — гонщиків провідної команди СРСР, тодішньої «Райдуги»? Їхні неодноразові чемпіонські титули в індивідуальних та командних гонках та досить успішні виступи на чемпіонатах світу ще довго будуть предметом особливої гордості не одного покоління мешканців Рівного.
З відходом корифеїв з великого спорту спідвейний бум у Рівному тривав аж до початку перебудовних часів. Естафету старших підхопили Володимир Трофімов (молодший), Віктор Кузнєцов, Володимир Колодій, Сергій Тершак, Анатолій Жабчик, Віктор Сурхаєв, Ігор Марко. Вони, як і їхні попередники, не раз примушували трибуни вже новозбудованого Рівненського мототреку вибухати оваціями. Хіба можна забути шестиразове чемпіонство рівненського «Сигналу», який тривалий час був зразком для наслідування у командній першості СРСР?
Колишня слава рівненських майстрів гаревої доріжки час від часу таки нагадувала про себе то проведенням у Рівному півфіналу континентальної першості світу, то індивідуальними гонками чемпіонату України. Але через відсутність фінансування та байдужість місцевої влади надія на повернення славних часів поступово вмирала.
Голова Рівненської обласної Федерації мотоспорту Сергій Кричильський і гонщик, депутат Рівнеради Володимир Трофімов знайшли спосіб, як надати спідвею нового дихання. Тривалі переговори з провідними російськими командами завершилися успішно, і вже з квітня цього року рівненська команда «Україна» розпочала свої виступи у відкритому чемпіонаті Росії (міжнаціональна ліга). Та головне — спідвейні пристрасті, виявляється, у вболівальників Рівненщини нікуди не поділися. І вони вже на першій матчевій зустрічі між «Україною» (Рівне) та «Локомотивом» (Даугавпілс) довели свою незгасаючу любов, вщерть заповнивши трибуни Рівненського мототреку. Дивна річ, незважаючи на поразку, 15-тисячні аншлаги були й на наступних матчевих гонках.
Така незвична для наших часів відданість пояснюється не лише традицією та патріотизмом. Рівняни відмінно розбираються у тонкощах цього технічного виду спорту й прекрасно знають, що перші поразки клубу «Україна» викликані не відсутністю майстерності Володимира Трофімова, Володимира Колодія, Олександра Бородая чи Петра Велесика, 14-річного Володимира Колодія (молодшого), а браком потужних двигунів до мотоциклів. А коли розбагатіють, то, впевнений, на рівних будуть змагатися з такими суперклубами, як тольятінська «Мега-Лада». Тому так терпляче чекають у Рівному серйозних перемог і так бурхливо вітають перші успіхи своїх улюбленців.
Гадаю, тепер ніхто не буде сумніватися в тому, що рівненський спідвейний феномен таки існує. Щоб його підтримати, треба налагодити роботу дитячо-юнацької спортивної школи з трекових гонок, забезпечивши її найсучаснішою технікою, але меншої потужності. А кожної неділі хотілося б бачити юних гонщиків швидкості, які змагатимуться на мотоциклах з об’ємом двигуна 125 куб. см, на гаревому кільці. А щодо дорослих спортсменів, то нагальною потребою для них є організація серії комерційних гонок із залученням зарубіжних гонщиків, які б дозволили їм мати по 40—50 стартів за сезон.
