Гендерна рівність — це не лише значна кількість жінок у парламенті або на вищих керівних посадах. Усе починається на значно простішому рівні — родини, побуту та розподілу домашніх обов’язків, переконані фахівці. Саме від балансу між чоловіками та жінками «внизу» залежить гендерна гармонія «нагорі». Україна у цій драбинці рівноправ’я поступово долає сходинку за сходинкою. Щоб прискорити цей шлях, Фонд народонаселення ООН в Україні спільно з Міністерством соціальної політики запустили інформаційну кампанію «Щастя в чотири руки». Про мету, перші результати кампанії та її вплив на гендерну ситуацію в країні розпитуємо в. о. представника Фонду народонаселення ООН в Україні Павла ЗАМОСТЬЯНА.
— Перед стартом кампанії «Щастя в чотири руки» проводилося соціологічне дослідження щодо розподілу домашніх обов’язків між чоловіками та жінками — з якою метою?
— Ми хотіли подивитися на погляди жінок та чоловіків щодо розподілу домашньої роботи, подібне дослідження Фонд проводив три роки тому. Україна досі живе в полоні стереотипів, що жінка повинна виконувати більшу частину домашніх обов’язків, а чоловік є успішним тоді, коли багато заробляє. Так, жінка в Україні витрачає в три-чотири рази більше часу на виконання домашніх обов’язків, ніж чоловік. При цьому чоловік, якщо і допомагає, то виконує «традиційні» види робіт, наприклад, щось ремонтує або виносить сміття. Дуже подібне ставлення показало і нещодавно проведене КМІС дослідження: у близько 40% українських сімей жінки виконують усі або більшість хатніх обов’язків, і лише 22% чоловіків готові взяти на себе половину домашньої роботи. Високоосвічені та талановиті жінки, потонувши у прибиранні та готуванні їжі, ставлять хрест на своїй кар’єрі. Стереотипні уявлення щодо ролі жінки і чоловіка у суспільстві — це передумова та основна причина всіх проявів ґендерної нерівності: дискримінації на ринку праці, розриву в оплаті праці, низької презентованості жінок на керівних посадах. Тому важливо працювати з суспільною думкою та боротися із застарілими стереотипами.
«МИ ПРОПОНУЄМО НОВІ МОДЕЛІ ПОВЕДІНКИ В РОДИНІ»
— Інформаційна кампанія «Щастя в чотири руки» має вже кількамісячну історію, які результати наразі досягнуто?
— Інформаційна кампанія стартувала у червні цього року. Працює інтернет-сайт та фейсбук-сторінка. Наші зображення та заклик «Разом удвічі легше» можна побачити на бордах та сітілайтах у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Запоріжжі та Кременчуці. Ми не консультуємо пари, а пропонуємо нові моделі поведінки в родині, зокрема розділяти домашні обов’язки гармонійно, а чоловікам — використовувати свою відпустку для догляду за дитиною.
— Наскільки Україна змінилась у ґендерній політиці за останні роки?
— Дійсно, родина — це маленька модель суспільства. Стереотипи, що «місце жінки — на кухні», «чоловіки не плачуть», «б’є, значить любить» та багато інших, все ще живуть у нашій свідомості й стають причиною нерівного становища жінок і чоловіків у суспільстві. Україна наразі досягла значного прогресу на шляху досягнення ґендерної рівності. У нас досить прогресивне законодавство. Проте нам ще є багато над чим працювати. За Глобальним індексом ґендерного розриву Україна посідає 67 місце із 142 країн світу з рейтингом, що, на жаль, знизився на 11 пунктів порівняно з минулим роком. У парламенті в нас усього 12% жінок, розрив у оплаті праці між чоловіками і жінками підвищився до 26%, таке ганебне явище, як насильство, й досі розповсюджено в нашому суспільстві. Важливо об’єднувати зусилля держави, міжнародних та неурядових організацій, щоб спільно працювати для досягнення мети.
ТО ХТО ЙДЕ У «БАТЬКІВСЬКУ» ВІДПУСТКУ?
— Раніше ви зазначали, що результати соціологічного дослідження є своєчасними, оскільки Україна дедалі інтегрується у світове співтовариство. Які механізми нам варто запроваджувати для наближення до європейських норм?
— Україна має зобов’язання щодо ґендерної рівності, закріплені на національному та міжнародному рівнях. У нещодавно підписаній Угоді про Асоціацію з ЄС також міститься ряд вимог щодо просування рівності та недискримінації, підтримки соціального діалогу та захисту. Найважливіше, що треба зробити, — забезпечити належне виконання існуючого законодавства. А для цього потрібно прописати механізми забезпечення відповідальності за його невиконання. До прикладу, норму закону «Про місцеві вибори» щодо представництва осіб однієї статі у виборчих списках не менше, ніж 30%, було проігноровано багатьма політичними партіями.
