У Червоному корпусі Національного університету ім. Т.Шевченка при підтримці Посольства Франції в Україні відбувся перший у цьому році Різдвяний концерт Ігоря Блажкова та його оркестру «Perpetuum mobile».
Кожен виступ «Perpetuum mobile» — це відкриття невідомого твору, нової фігури, нової сторінки в історії музики. Численні проекти Ігоря Блажкова знайомлять слухачів із незаслужено забутими опусами Баха, Телемана, Перголезі та інших великих майстрів, а також із сучасними партитурами. Саме «Perpetuum mobile» належать прем’єрні виконання творів Валентина Сильвестрова, Євгена Станковича, Валентина Бібіка. Нещодавня акція колективу — «Різдвяний концерт французької музики» — практично без афіш зібрала численну аудиторію. Цього разу слухачам було надано унікальну можливість відкрити для себе творчість Рамо.
Життя і творчість сучасника Баха і Генделя, Жана Філіппа Рамо, відділяють від нас мало не три сторіччя. У наш час більш відомі камерні клавесинні твори композитора, тоді як його опери, балети й духовна музика практично не знані українським меломанам. До речі, деякі ноти Рамо зберігаються у фондах Придворного оркестру книгозбірні Санкт-Петербурзької філармонії, і саме завдяки зусиллям Ігоря Івановича два фондовi мотети(:) «Laboravi» і «Quam dilecta tabernacula» були озвученi в Києві.
Фігура Рамо — одна з найяскравіших і шанованих у французькій музичній культурі. Ще за життя композитора, придворного музиканта Людовика XV, його творами захоплювалася публіка, і в той же час вони викликали гарячі спори. Слухачам XXI сторіччя важко повірити, що сучасники лаяли Рамо за гучний акомпанемент і «проіталійські», «диявольські сонати», які супроводили спів солістів. Час розставив свої акценти. У своєму вступному слові до концерту Ігор Блажков підкреслив, що музика Рамо не схожа ні на італійську, яка в той час диктувала моду в Європі, ні на німецьку. Це саме французька музика вишуканого й тонкого мистецтва рококо, якій не чужі ні скорбота, ні драматизм і пафос.
На концерті до уваги слухачів було представлено твори різних жанрів. Перша сюїта з музики до ліричної комедії «Платея» (1745), кантата «Вірний пастух» (1728), а також згадані вже духовні мотети. У концерті взяли участь Ірина Зябченко (сопрано), Віра Потоцька (альт), Володимир Тутченко (тенор), Олег Чернощоков (бас), а також Академічний хор студентів кафедри хорового диригування Київського національного університету культури і мистецтв (художній керівник — Дмитро Радик). Старання всіх учасників концерту увінчалися успіхом — музика звучала дійсно в дусі свого часу — ясно, витончено й благородно.
Якось один із французьких музичних істориків, пан Самюель, дотепно зазначив, що «твори Рамо довгий час стояли в забороненій шафі у чудовій компанії: праворуч Йоганн Бах, зліва Антоніо Вівальді». В добу романтизму шафу прочинили, й Рамо залишився на самотi. Тепер, судячи з усього, прийшла його черга.
