Це спільний українсько- угорсько-німецький проект, який
реалізовано творчими силами Національної опери України за участю режисера
з Німеччини Міхаеля Гензеля, а Будапештський оперний театр орендував нашим
хористам свої костюми для трьох вистав (остання з них відбудеться 9 червня).
Примітно, що у цій постановці головні партії виконують молоді артисти.
За словами головного диригента Володимира Кожухаря, найбільшою трудністю
для вокалістів було вивчити свої ролі французькою мовою. Цього разу керівництво
театру ухвалило рішення виконувати оперу мовою оригіналу. Кілька місяців
з артистами працювала педагог-репетитор, чудова співачка — Марія Майдачевська.
Вистава народжувалася непросто не лише через мовний бар’єр.
— Що таке лірична опера? Це «Фауст», «Ромео і Джульєтта»,
«Кармен». Навіть Петро Чайковський свого «Євгенія Онєгіна» назвав не оперою,
а ліричними сценами, тому що він там багато в чому наслідував Шарля Гуно.
Це взагалі інша музика, інший стиль! Грати і співати треба дуже делікатно,
душею, на півтонах. Ця опера для молодих артистів. Потрібні не емоції зрілих
людей, а поривчастість молоді, — стверджує маестро Кожухар. — Я проти переказів
в опері. Адже мовою оригіналу акценти тексту і музики збігаються. Вдало
перекладені вистави можна порахувати на пальцях. Коли ми репетирували фінал,
то відчув, що у самого мороз по шкірі йде від музики. Я оркестрантам сказав:
«Треба грати так, неначе ви йдете по лезу бритви, щоб у слухачів навернулися
сльози.» Для мене «Ромео і Джульєтта» — це лікувальна музика для душі.
За нинішніми мірками вистава для дирекції Національної
опери обійшлася недорого — всього 37 тис. гривень. Угорські костюми підганяли
під наші українські форми, а солістів одягли з власного реквізиту, позичивши
їх зі спектаклів «Ріголетто» і «Богема». Мабуть, тому аскетичні іноземні
балахони і берети мало гармоніюють з розшитими «перлами і діамантами» камзолами
Ромео, Меркуціо, Тібальта, Паріса і Герцога. Втім, вже готові ескізи оригінальних
вбрань і до наступного сезону все приведуть до спільного знаменника.
Міхаель Гензель зробив часткову стилізацію класичного сюжету.
У пролозі хористи виходять у сучасних вбраннях і потім переодягаються у
середньовічні плаття на очах у публіки. Декорації також витримано в авангардному
стилі. Марія Левітська сценографію вибудувала у чорно-сірій гаммі, використовуючи
фрагменти середньовічних фресок.
— Лібрето ми практично не змінювали. Наприклад, у першій
дії на балу у нас Монтеккі і Капулетті танцюють разом. Адже за сюжетом
трагедії це вороги, яких примиряє тільки смерть дітей, — розказує пан Гензель.
— Я перед хористами поставив завдання не тільки співати, але й грати, танцювати.
У процесі репетицій особливу увагу приділяв солістам, радіючи, що кожного
дня вони співали дедалі краще. Партію Ромео підготували Андрій Романенко
і Михайло Шуляк. Джульєтта — Ольга Нагірна і Сусанна Чахоян. (Якщо Андрій
і Ольга вже сформовані артисти, то для Михайла і Сусанни — це перші акторські
перемоги. Чахоян запросили до театру саме на роль Джульєтти. Вона учениця
Євгенії Мірошниченко. — Т.П. ) Володимир Опенько і Михайло Киришев
підготували дві партії Меркуціо і Паріса, які співають по черзі. Забіяку
Тібальта грає Павло Приймак. Гертруда — Тетяна Піменова і Анжеліна Швачка.
А роль Стефано у моїй версії віддана двом чарівним співачкам Людмилі Семененко
і Катерині Стращенко.
Для мене основна трудність полягала тільки в організаційних
питаннях. Часом дріб’язкові деталі заважали нормальній спільній роботі.
Так, один з останніх прогонів закінчили пізно вночі. Це нікуди не годиться!
Адже наступного дня музикантам і артистам довелося виходити на репетицію
о 10.00 втомленими. Не хочу нікого повчати, а тільки наведу слова великого
Герберта фон Караяна, у якого я вісім років був асистентом на Зальцбурзьких
великодніх концертах. Він говорив: «Якщо ти погано працюєш, то вдруге ми
вже не зустрінемось». Я дуже хочу, щоб наше співробітництво ще раз повторилося.
Наприклад, у театрі Пфальцбау, Людвігсхафен, яким я керую, усього 21 постійний
співробітник. Це адміністративний і технічний персонал. Вони працюють так
чітко, що музиканти, артисти і режисери, з якими укладено контракти на
сезон, не помічають ніяких технічних накладок. Не можна втрачати даремно
час через нехлюйство. У театрі ми ставимо не тільки оперні і балетні постановки,
а показуємо мюзикли, драматичні вистави для дорослих і дітей, проводимо
концерти камерної і симфонічної музики. На нашій сцені звучить і джаз.
Як бачите, репертуар дуже різноманітний. Це тому, що всі співробітники
працюють, як добре налагоджений механізм. Я запросив у березні 2001 року
ваш театр виступити на нашій сцені. Нехай все побачать на власні очі.
Приступаючи до роботи над оперою Гуно, М.Гензель подивився
балети «Ромео і Джульєтта», поставлені на нашій сцені: прокофьєвську —
в хореографії Шекери і нещодавню прем’єру театру на музику П.Чайковського,
поставлену Сержем Лифарем. Дуже схвально відгукнувся про ці спектаклі.
І висловив упевненість, що і його праця не залишиться непоміченою. Для
нього це важливо ще і тому, що режисер має слов’янське коріння.
— У мене бабуся білоруска. Вона народилася у Ризі. На жаль,
на її батьківщині я ніколи не був. З моїм дідом — австрійським співаком
вона познайомилася після Першої світової війни у Томську, в таборі для
військовополонених. Бабуся була піаністкою і працювала як вільнонаймана
співробітниця. Після 1917 року вони одружилися і невдовзі, коли радянська
влада дозволила, назавжди поїхали до Німеччини. Хочу, щоб опера «Ромео
і Джульєтта» стала містком, який зближує народи.
До речі, Міхаель Гензель є членом журі Міжнародного конкурсу
вокалістів, котрі виконують опери «Ромео і Джульєтта» (на цей час на шекспірівський
сюжет написано 16 творів). Наприкінці листопада до Будапешту вирушать наші
солісти і, можливо, здобудуть гран-прі. Примітно, що, крім грошового призу,
переможці отримують кілька контрактів на виступи в оперних театрах Угорщини
та Німеччині.
