Його організували соліст опери Большого театру Станіслав Сулейманов, піаністка Алла Басаргіна та письменник Віктор Єрофєєв. Україну на «Курячому богові-2008» представляла відома актриса театру та кіно Ада Роговцева. Варто зауважити, що Сулейманов мріяв збудувати в Коктебелі літній театр, аби надати фестивалю відповідного розмаху. Згодом, за його задумом, «Курячий бог» міг би залучити в Коктебель цінителів мистецтва з усього світу і якісно поміняти публіку, що приїжджає до селища: фестиваль регулярно набирав би обертів, ставав курортом світового масштабу, як, наприклад, Сан-Тропе. Сильна, красива людина, чудовий співак і гурман Станіслав Сулейманов збудував чудовий коктебельський будинок за власним проектом у болгарському стилі. А от театр збудувати не встиг. У травні минулого року Станіслава Богдановича не стало, тому нинішній «Курячий бог» присвячено його пам’яті.
Фестиваль поки не має свого великого й постійного майданчика — лише земельну ділянку й проект споруди літнього театру-альтанки на 630 місць... Але традицію модної «тусовки» Срібного віку, що бере свій початок від Волошинського будинку, де щоліта примудрялися оселитися до 400?персон артистичної публіки, відродили й ретельно підтримують із року в рік на віллі «BASSO» Станіслава Сулейманова й Алли Басаргіної. «Курячий бог-2008» зібрав чудових гостей, зокрема, до Коктебеля приїхали: чудова балерина й актриса Ілзе Лієпа з чоловіком — генеральним директором Об’єднаної нафтової групи Владиславом Паулюсом, письменник Віктор Єрофєєв з дружиною та дочкою, солістка Большого театру Оксана Лєснича (сопрано), поет-сатирик Володимир Вишневський з дружиною, українська примадонна Ада Роговцева, родина художників Цигаль-Шагінян та інші.
Перший день фестивалю віддали Аді Миколаївні Роговцевій. На Коктебельській набережній, у знаменитому письменницькому будинку Макса Волошина, актриса розказувала з смутком і гумором, ліричними відступами і філософськими висновками про свій творчий і життєвий шлях; при свічках читала вірші Ліни Костенко та Марини Цвєтаєвої. Після вечора публіка розкупила майже всі примірники мемуарів «Мій Костя», написаних Роговцевою про свого чоловіка, знаменитого актора Костянтина Петровича Степанкова.
На другий день (у день народження Станіслава Сулейманова) гості почали збиратися на віллі «BASSO» о сьомій вечора. В очікуванні концерту учасники відвідали «горищну виставку», експозиція якої представляла фотографії знаменитих коктебельців, стенд, присвячений Сулейманову, художні роботи Сергія Цигаля, дитячі малюнки наймолодшого покоління коктебельців зі знаменитих сімей, смакуючи мускат «Кара-Даг» з підвалів Коктебельського заводу марочних вин, що бив фонтаном із химерної дерев’яної фігурки чи то карадазького чортика, чи то домовика. А за будинком смажилося 90-кілограмове теля... О 20.00 гості розсілися «На шампурах мистецтва» — глядацьких місцях у вигляді лавок-шашликів (художники Марина Белова та Олексій Політов) на імпровізованій літній естраді вілли, повитій майже стиглими китицями винограду. Вела вечір хазяйка фестивалю Алла Басаргіна, якій допомагав чотириногий помічник? — 11-річний мопс Пабло, що чинно сидів біля її ніг. Алла Борисівна згадала «коктебельців», яких не стало минулого року — співака Станіслава Сулейманова, актрису Любов Поліщук і поета, художника-концептуаліста Дмитра Пригова, — зігравши на згадку про них три прелюдії Олександра Скрябіна. Письменник Віктор Єрофєєв прочитав містичне оповідання про смерть і замогильне життя зі своєї нової книжки «Світло Диявола. Географія сенсу життя». Тенор Василь Гафнер, який представляв на фестивалі Центр оперного співу Галини Вишневської, виконав арію Ленського з опери «Євген Онєгін» П.I. Чайковського. Потім Пушкінську тему підхопила Ілзе Лієпа, яка емоційно прочитала монолог Тетяни з останнього розділу «Євгена Онєгіна». А далі сталося диво об’явлення «коктебельського солов’я» (звання, присвоєне на минулому фестивалі) — солістки Большого театру Оксани Лєсничої. Чимало глядачів від цього чудового голосу, дивного таланту, сліпучої чистоти й щирості навіть пустили благоговійну сльозу... Після тріумфального виступу оперної диви до глядачів вийшла Ада Роговцева. Це був іще один катарсис у публіки, але вже від драматичного таланту. Актриса прочитала листа Ліки Мізінової з вистави «Насмішкувате моє щастя», монолог Гелени з «Варшавської мелодії», монолог Естер зі «Священних чудовиськ», а потім вірші Ахматової, Цвєтаєвої... Логічним переходом до бенкету став іскрометний виступ поета-сатирика Володимира Вишневського, який, презентувавши фрагменти зі своєї книжки «Бути знаменитим негарно», розсмішив усіх присутніх, включаючи Роговцеву, й знову до сліз... Після концерту почали догоджати «Курячому богові» не лише духовною, а й земною поживою: телям, бринзою, овочами, лавашем, марочним вином, чачею й місцевим коньяком.
Наступний, третій день був присвячений подорожі культовими коктебельськими місцями, що тривала цілісінький день. Чортів палець Карадагу, де Оксана Лєснича в природних декораціях заспівала українську народну пісню, насолоджуючись чудовою акустикою цього місця, а Ілзе Лієпа «станцювала» своїми божественними руками, освятивши цей чудовий пейзаж. Далі творча тусовка перемістилася до будинку художниці Мірель Шагінян (дочки автора знаменитої «Ленініани» Маріетти Шагінян, учениці Олександра Дейнеки й свекрухи Любові Поліщук), звідти переїхала до абсолютно ультрасучасного світу будинку телеведучого Дмитра Кисильова, зійшла на Планерну гору, усамітнилася в гірському лісі у вірменському монастирі XIV ст. Сурб Хач і знову спустилася до Коктебеля, щоб освятити своєю присутністю дивні й неповторні за своїми різними архітектурними стилями БУДИНКИ відомих творчих коктебельців.
Одним словом, усе на фестивалі було просякнуте волошинським духом. Навіть чиновник, колишній екс-міністр культури Криму, а нині заступник мера Коктебеля, романтик-споглядач Олександр Хачко — який організаційно гаряче підтримав «Курячого бога», влився повноцінним учасником-поетом, задушевним коктебельцем у лави учасників фестивалю.
Під завісу фестивалю зародилася думка створити опікунську раду «Курячого бога» й збирати гроші на літню сцену, що могла б умістити понад 600?глядачів. І якщо «Курячий бог» зглянеться, ми таки отримаємо нове кримське диво?— Коктебельський Сан-Тропе й остаточно зітремо державні кордони, бо в цього фестивалю кордон один: ступінь смаку, ступінь таланту і якості душі...
ВРАЖЕННЯ
— Усе, що відбувається в Коктебелі, — річ унікальна, — сказала Ілзе ЛІЄПА. — У будь-якої події має бути стрижень. У цьому випадку ним була Алла Басаргіна — її енергія, талант, її людська сутність, що сформувалася й наповнилася поезією цього місця. Цей фестиваль невеликий за обсягом. Якби в нього була більша аудиторія, то він мав би величезну просвітницьку місію. Але те, що він зараз такий невеликий, не означає, що він невеликий внутрішньо. Я дуже сподіваюся, що фестиваль «Курячий бог» житиме, й зроблю все від мене залежне для його довголіття.
— Що вирізняє цей фестиваль, на якому я вперше, — запитує Ада РОГОВЦЕВА. — Він поки не має величезного?масштабу й звучання, крім?чудової назви «Курячий бог», що одразу робить його особистісним. І плюс люди, які його організовують, у цьому випадку Алла Басаргіна,?— не відсторонюються саме від особистої зацікавленості в тому, що відбувається, бережуть пам’ять про тих, кого нещодавно не стало (Сулейманов, Пригов, Поліщук), підтримують тих, хто живий і працює нині. Чудово, що тут зберігають у пам’яті Волошина, Цвєтаєву, Гумільова, всіх, хто перетинав поріг цієї землі й залишив нам свою творчу спадщину. І навіть не так важливо, що на ній вони залишили, а що звідси взяли й подарували потім людству. Тут ти потрапляєш у сферу високих ідей, і ця причетність тебе дуже підносить духовно, етично. Людина, яка переступила поріг цього фестивалю, їде звідси збагаченою. Культурна планка фестивалю дуже висока. Я впевнена що кола, які підуть, захоплять не лише Коктебель, який уже розуміє значущість цього заходу, а й Москву, й Київ...