1. Чи приніс вам 2000 рік більше впевненості у власних силах, у можливостях зміни вашого життя і життя країни на краще?
2. Які події 2000 року здаються вам найбільш важливими з погляду перспектив і тенденцій (як позитивних, так і негативних) у розвитку країни?
3. Які плани ви збираєтеся здійснити 2001 року? А що, по-вашому, необхідно 2001 року здійснити:
— Президенту країни;
— парламенту;
— уряду;
— ЗМІ;
— керівнику вашого підприємства (навчального закладу)?
4. 2000 року ви стали більше чи менше мріяти? Чому?
5. Що «Дню»-2001 ви б хотіли побажати? Що нового хотіли б нам запропонувати: теми, ідеї?
1. Рік 2000-й не дав мені більше впевненості у силах і можливостях змінити своє життя та життя своєї країни на краще. І не знаю, на жаль, людей навколо себе, які б відповіли ствердно й аргументували це. Якщо говорити про економіку, якою всі нібито в нас так піклуються, то, може, і є якісь окремі позитивні цифри зростання, але звичайні наші громадяни цього не відчувають. Хіба лиш надіються...
Так що доводиться мобілізувати свою волю, завзяття й почуття обов'язку, аби пробувати справді змінити щось на краще. І дай нам, Боже, сили, бажання і віри!
2. Подій і новин було більше поганих, аніж добрих. Уряд Ющенка: на дії і різні драматичні перипетії навколо нього. Створення у ВР некомуністичної більшості, відтак дискусія про роль політичних партій у житті суспільства і держави. Вражаючий політичний скандал «у верхах», пов'язаний із відомими аудіозаписами. Недавнє остаточне рішення Євросоюзу про терміни прийому в своє співтовариство наших західних сусідів, з реальною, майже невідворотною небезпекою залишити Україну за східним кордоном Європи — не географічної, а цивілізаційної...
Може, й добре, що так гостро і однозначно у 2000 році перед Україною постало питання, як жити і розвиватися далі, з якими «стратегічними партнерами». Які рефори здійснювати і як, у якому напрямі: капіталізму і справжнього ринку чи якогось міфічного «третього шляху», насправді ж — «третього світу»?
3. Особисті плани на 2001 рік? Якщо вони є (а я їх ще не сформулював), то головне в них є дуже особистим. Хотілося б кожен день прожити морально і відповідально. У громадському плані — співпрацювати з діяльною «Просвітою», а ближче до виборів — з якоюсь партією, якій довірятиму, із самодіяльними організаціями, зокрема, демократичними. Ну, і звичайно ж, з газетою «День».
Побажання Президентові — всіма силами посприяти здійсненню в країні засад і принципів справування влади та вирішенню викладених у попередньому пункті проблем.
Верховній Раді — не змарнувати рік на власну рекламну передвиборну кампанію, не відновлювати у парламенті хаос дробленням і «сегментацією» більшості, що склалася на початку року, утриматися від обслуговування кланово-олігархічних інтересів (як їх описав пан А. Гальчинський у «Дні» №225), а прислужитися прийняттю справді потрібних суспільству і державі законів (у моєму розумінні, це закони про дальшу приватизацію, розвиток конкуренції в інтересах споживачів, а не так званих «товаровиробників», про політичні партії та засади формування органів влади за їх участю).
Урядові — принципово і мужньо здійснювати свою програму соціально-економічного розвитку, яка має спиратися на зростаючу капіталізацію економічних відносин та ділову приватну ініціативу, ширше застосування інтелектуальної праці, планомірне зростання зарплат, підтягування їх до рівня наших західних сусідів.
Для ЗМІ побажань багато, але обмежуся одним: забезпечити ширше і всебічне інформування громадськості про все важливе, а не плодити «інформаційний шум», пам'ятаючи, що найціннішим для мас-медіа є переважно те, що влада чи представники різних «кланів» намагаються приховати. Нашому суспільству справді бракує інформації, воно явно недоінформоване — в економіці, політиці, суспільних відносинах.
4. Не іронізую з тих, хто мріє, кого завжди здатна окрилити мрія.
Мені, швидше всього, «сухому» оптимістичному раціоналісту, глибоко несимпатичні «прагматичні» циніки і нігілісти. Шаную різдвяну і новорічну традиції, які кожного разу відроджують внутрішню потребу у високих словах, отже, й у гарній мрії. Так хочеться, щоб Україна відродилася, а всі українці відчули почуття власної гідності, свою присутність у сучасному світі нарівні з іншими. І щоб нам, нарешті, почало трохи щастити. Бо так багато за останнє століття витерпіли!..
5. Шановному «Дневі», його редакційному колективу хочу побажати на 2001 рік ширшого кола постійних читачів і передплатників, не згортання, а розширення на сторінках газети діалогу позаштатних авторів. А ще: утверджувати в Україні засади демократичного громадянського суспільства, залишаючись прихильниками ліберальних принципів, не цуратися патріотизму, не «соромитись» його. У національному патріотизмі живе творчий дух і гуманізм.
Вважаю, було б добре, якби у Новому році «День» активно пропагував серед нашого зіпсованого «совком» люду ідею СВОБОДИ і ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ. Без поєднання свободи і відповідальності нічого доброго у цій країні не буде. Наступне — оскільки наше суспільство, за слушним зауваженням І. Гватя («День», №226), не пройшло «горнило декомунізації», слід би також пропагувати очищувальну «спробу засоромитися», повернення до властивих європейцеві етичних цінностей.
