Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Щоденник

26 квітня, 2012 - 00:00

Вона іноді зціплює зуби і кусає губи, аби притлумити біль. Іноді гірко плаче, аби втамувати страждання. Що поробиш: Господь, творячи жінку, вготував їй таку долю — у тяжких муках, страждаючи, народжувати і потім до кінця життя турбуватися про дітей, своїх близьких.

...Вона часто безтурботно сміється. Піснею бере за душу. Одним словом — тамує найглибші рани. Вчуваючи біду чи гріх, молиться до небес. Вона знає: Господь сумував, коли творив жінку. Але він тішиться, дивлячись на своє творіння.

Віра ЗАГОРОДНЯ, Канів
Газета: 
Рубрика: