Сьогодні вже важко будь-кого здивувати трансатлантичним перельотом. Адже їхня історія нараховує менше 80 років — вельми невеликий за історичними мірками термін. У 20-х роках було створено фонд, який встановив грошовий приз тому, хто зможе перелетіти через Атлантику. Вперше це зробив 1927 року Чарльз Ліндберг. Його рекордний політ спричинив бурхливий розвиток авіації, і вже рік по тому кількість авіапасажирів у світі збільшилася вчетверо.
Такою логікою, очевидно, керувалися й засновники фонду X-Prize, оголошуючи конкурс на перший пілотований суборбітальний політ. Досі монополією на виведення людини у космічний простір володіли кілька країн — Росія, США й віднедавна Китай, державні структури яких вважають космос передусім сферою своїх стратегічних і воєнних інтересів, і тому не особливо зацікавлені в масовому освоєнні космосу. Приз фонду в 10 мільйонів доларів має отримати той, хто зможе, використовуючи виключно приватний капітал, збудувати й підняти на висоту 100 км апарат із трьома пасажирами на борту, успішно повторивши це досягнення два тижні по тому. Слід зазначити, що, за умовами конкурсу, присутність на борту в обох польотах саме трьох осіб є необов’язковою — важливо, щоб сама конструкція апарату дозволяла цю можливість. Брати участь у конкурсі висловили бажання 27 команд із різних країн світу.
Одним із найреальніших претендентів на перемогу в X-Prize була компанія Scaled Composites, створена для участі в конкурсі відомим авіадизайнером Бертом Рутаном, який встиг прославитися як перша у світі людина, яка облетіла навколо світу без дозаправляння. Рутан використав вельми оригінальну ідею «повітряного старту». За схемою польоту, спеціально розроблений літак «Білий лицар» підіймається на висоту 14—15 км, після чого SpaceShipOne (пілотована капсула з ракетним двигуном) відділяється і переходить у самостійний політ до межі космосу. Як повідомляє Бі-Бі-Сі, «Білий рицар» і SpaceShipOne вважають революційними апаратами за багатьма параметрами: і космічний корабель, і ракету-носій можна використовувати неодноразово. Крім того, гібридні двигуни SpaceShipOne працюють на особливому паливі, безпечнішому порівняно з традиційним. Ідея «повітряного старту» не є новою — подібні проекти ще у 80-х розробляли американське, європейське й радянське космічні агентства. Уперше ж суборбітальні польоти за схожою схемою було здійснено в далекі 60-ті в рамках американського військового проекту Х 15, згодом згорнутого.
І ось після майже двох років напруженої праці та 60 польотних випробувань було зроблено перший крок до завоювання X-Prize. У понеділок у присутності багатьох гостей і репортерів корабель SpaceShipOne, пілотований 62-річним віце- президентом компанії Майклом Мелвіллом, стартував із каліфорнійського аеродрому Мохаве. (Символічно, до речі, що в момент зльоту над аеродромом саме знаходилася Міжнародна космічна станція.) Після набору висоти у 100 км пілот протягом трьох хвилин відчував стан невагомості, а потім здійснив успішну посадку. Після уточнення телеметричних даних Мелвілл отримав «крильця астронавта».
Таким чином, зруйновано державну монополію на пілотовані космічні польоти і зроблено перший успішний крок до масового освоєння космосу. Як очікується, вартість подібних суборбітальних польотів для космічних туристів не перевищуватиме 100 тис. доларів. Ринок же приватних польотів оцінюється щонайменше у 1 млрд. доларів за рік.
