Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Шляхетне прийняття за мотивами українського бароко

Сьогодні Олег Скрипка та Музичне видавництво «Країна Мрій» запрошують до «Мамаєвої Слободи»
16 лютого, 2012 - 00:00
ТАРАС КОМПАНІЧЕНКО / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Для всіх гостей обов’язковий дрес-код — треба вдягти шляхетський стрій України XVII—XVIII стст. Нагадаємо, «День» вже повідомляв про вихід збірки старовинних кантів «Всякому городу нрав і права» у виконанні знаменитої співачки Ніни Матвієнко та Ансамблю давньої музики під керуванням Костянтина Чечені, а 16 лютого кияни та гості нашої столиці зможуть наживо почути ці твори. Відбудеться концерт, у якому виступатимуть Матвієнко і музиканти під орудою Чечені. Хореограф Наталія Скорнякова проведе майстер-клас на основі танцю «Гайдук», а гурт «Хорея Козацька» разом із Тарасом Компаніченком не тільки виконають старовинні твори, а ще й потанцюють, як колись це робили наші пращури.

Нагадаємо, Гетьманська доба — епоха становлення та розквіту українського бароко. Можливо, хтось скаже, що козацтво і музика бароко на перший погляд сучасної людини є речами не сумісними... Це й не дивно, адже історія рідної землі залишається тера-інкогніта для більшості з нас, підкреслюють організатори шляхетного прийому. Однак, кожен українець, насправді, на генетичному рівні інтуїтивно відчуває глибинний, сакральний зв’язок цих понять. І справді, в XVI—XVIII стст. українська пісня, балада, дума оспівували свого національного героя. Формуючи його романтичний образ в суспільній уяві. В народній свідомості того часу образ козака-лицаря уособлював ідеал українця як такого. Тож не дивно, що істинно «українське» мусило нести на собі прикмети «козацького» і навпаки. Що сильніше виявляється національне начало, то більше воно пов’язане з козаччиною.

Музика «козацького бароко», або як її ще називають — «старосвітська» музика середньовічної України доби Гетьманщини — є безпосередньою заслугою та духовним внеском лицарів Війська Запорозького Низового в розвиток як українського, так і всесвітнього мистецтва.

Сповнений усіляких небезпек хижий прикордонний степ Наддніпрянської України XVI—XVIII стст. спонукав наших прадідів до оспівування героїки козацької жертовності на полі герцю. Вдови часто зберігали скривавлені обладунки своїх мужів, аби показати їх синові для справжнього розуміння ним його лицарського покликання — красиво вмерти під час бою за святу православну віру, землю, закон правди та волю. Тож в добу ренесансу, тобто національного відродження в усіх сферах тодішнього національно-культурного життя, середньовічна музика є найяскравішим виразником духовної сутності українського козацтва як лицарського стану нашої землі, названої від віків Україною.

Аліса АНТОНЕНКО
Газета: 
Рубрика: