Володимир, 35 років, викладач історії в технікумі:
— Ринок запропонованих видань зараз просто величезний,
є стільки чудових перекладних книг, про які раніше тільки чув, що очі розбігаються.
Доводиться жорстко вибирати, тим більше що всі новинки привозять з Москви,
і коштують вони недешево. Українська історична думка представлена гірше,
але в «Науковій думці» дещо підібрати можна. Тепер, коли багато що перечитую
«в комп'ютері», на полицю збираю тільки найсолідніші томи, які потрібні
будуть завжди.
Софія, 27 років, кінознавець:
— Перебиваюся в основному журналами і довідниками. Добре,
що друзі привозять каталоги різних фестивалів, але ми всі кінознавці змушені
тепер спеціалізуватися на західному кіно. З теоретичними розробками зовсім
погано: жодної книги за останні три роки. «Театралам» простіше, у них «живий
процес» існує, а ми поступово втрачаємо не тільки кваліфікацію, а й професію.
Юлія Василівна, 47 років, медсестра:
— У мене досі стоїть «Довідник медсестри» 1956 року видання,
і щороку щось я звідти використовую. Дивлячись на такі західні серіали,
як «Швидка допомога», я бачу, що і там у медсестер не багато що змінилося.
У лікарів — так, варто позаздрити. В Америці нові книги швидко випускають,
спираючись на новітні методики. А от у нас — я не пригадаю, щоб в Україні
випускали книги, наприклад, з урології чи дитячого травматизму. Раніше
у кожного медпрацівника була чудова книга Миколи Амосова «Серце віддаю
людям», майже медичний роман. А тепер все більше на розкладках книг з нетрадиційної
медицини чи гомеопатії. А от про «вищий пілотаж» офіційної медицини — читати
просто немає чого...
Максим, 30 років, менеджер телефонної компанії:
— Тільки б вільний час був! За моєю спеціальністю літератури
— океан, тільки встигай обробляти. Звісно, українською мовою їх мало, але
я непогано знаю англійську, деякі книги навіть хочеться почитати в оригіналі.
Знайомі привозять, міняємося: так простіше, всі прочитають, а витрат менше.
Тим більше що ці книги швидко застарівають, як і комп'ютерні посібники.
Мені здається, приходить час спеціальної літератури дуже короткого терміну
користування.
Ніна Іванівна, 52 роки, викладач композиції в художній
школі:
— За своєю спеціальністю я вже зiбрала необхідну бібліотечку,
але все це — десятирічної давності, а з сучасних розробок навіть хороші
періодичні журнали недоступні, не кажучи вже про книги. Кулінарії, шиття
й інших «жіночих радощів» повно, а ось те, що треба для роботи — на жаль,
можна тільки випадково щось перехопити у друзів на короткий термін. Пробувала
їх замовляти на базарі «Петрівка», але це дуже дорого, так що поки ксероксом
перезнімаю окремі сторінки, в папки збираю, — виходить майже самвидав.
ВІД РЕДАКЦІЇ
Нагадуємо вам, дорогі читачі, що ми чекаємо на ваші листи
з роздумами з приводу нинішніх видань сучасної та класичної літератури.
Наскільки вони враховують попит людей з різними смаками і інтересами? Що
ви думаєте про нинішню вітчизняну літературу? Яких письменників, наших
сучасників, читаєте, знаєте? Чи задовольняє вас якість і кількість літератури,
що видається українською мовою? Наш телефон: 414-91-26.
